семеряга

СІРЯ́К (старовинний верхній довгополий одяг з грубого сукна), СІРЯЧИ́НА розм., СЕМИРЯ́ГА (СЕМЕРЯ́ГА) (СЕМРЯ́ГА) (СІМРЯ́ГА) заст., КИРЕ́Я заст., КОБЕНЯ́К заст. Одні ж у кармазинах і при шаблях, а другі в синіх каптанах та сіряках, без шабель (П. Куліш); Зодягається Йонька у сірячину (Григорій Тютюнник); Не рік, не два тобі, Іване, судилося козакувать. Жупан у тебе, звісно, драний, що семирягою назвать годиться лучче (М. Рильський); Тут Січ стояла, тут гули майдани, димилися козацькі курені, змагались семеряги і жупани, лунали горді і сумні пісні (М. Драй-Хмара); Одне конем їде, друге піхом; той у кармазинах, а тії в личаках та семрягах (П. Куліш); Пополуднаю та візьму на дорогу кирею, бо як часом нападе дощ, то я змокну до сорочки (І. Нечуй-Левицький); Господар, нарешті, скинув кобеняк, повісив його на гачок (І. Кириленко).