сидні

СІДНИ́ЦІ мн. (одн. СІДНИ́ЦЯ) (частина людського тіла, якою сідають), СИ́ДНІ розм., СІ́ДАНКА розм. Лавчина, вистигнувши й змокрівши від нічної роси, холодила сідницю (Є. Гуцало); Поясок штанів з'їхав аж на самі сидні (П. Колесник); — Війна, війна. Шмаркачі такі, і вже війна. Аби вам нарізав у сіданку.., знав би один з другим, як воювати (У. Самчук).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сидні — си́дні множинний іменник розм. Орфографічний словник української мови
  2. сидні — див. лінощі Словник синонімів Вусика
  3. сидні — -ів, мн., розм. Те саме, що сідниці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сидні — СИ́ДНІ, ів, мн., розм. Те саме, що сідни́ці. Куртка на грудях і на спині настовбурчилась, а поясок штанів з'їхав аж на самі сидні (П. Колесник). Словник української мови у 20 томах
  5. сидні — СИ́ДНІ, ів, мн., розм. Те саме, що сідни́ці. Куртка на грудях і на спині настовбурчилась, а поясок штанів з’їхав аж на самі сидні (Кол., На фронті.., 1959, 51). Словник української мови в 11 томах