скласти

ДОДАВА́ТИ (виконувати математичну дію додавання), СКЛАДА́ТИ, ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИПЛЮСО́ВУВАТИ розм.; ПРИРАХО́ВУВАТИ (рахуючи). — Док.: дода́ти, скла́сти, приба́вити, приплюсува́ти, прирахува́ти. Довго цокав (Павло Сидорович) на рахівниці. Додавав, ділив, множив (Є. Кравченко); Друзі множать 21 на 12 і складають обидва результати (О. Донченко); Проворний ятошник швидко-швидко налічить, скільки треба платити, а Ксеня й обізветься..: — Дядьку, то нащо зайве прибавляти? (М. Стельмах); Вечірній надій приплюсували до двох попередніх.. За цілий день набралося сорок п'ять літрів (І. Волошин).

КЛА́СТИ (поміщати, розміщувати перев. у лежачому положенні), ЛОЖИ́ТИ рідко, ПОКЛАДА́ТИ заст.; СКЛАДА́ТИ, УКЛАДА́ТИ (ВКЛАДА́ТИ) (у певному порядку, в одному місці); ПІДКЛАДА́ТИ (додатково, ще трохи). — Док.: покла́сти, положи́ти, скла́сти, укла́сти (вкла́сти), підкла́сти. Снопи на воза клав Данько, Левко з Дусею подавали (О. Гончар); Витягли Федора з гузиря, положили на рядно і почали трусити (Панас Мирний); Стали її на ніч покладати, і кожухом укривати, і водою напувати... (Г. Квітка-Основ'яненко); Левко і Марія на самому краю лану закінчували складати копи. Левко укладав останні снопи (І. Цюпа); Треба раз у раз підкладати у вогнище хмиз, щоб воно не погасло (О. Донченко). — Пор. 1. поміща́ти.

НАГРОМА́ДЖУВАТИ (зберігаючи й додаючи, поступово робити запаси чого-небудь), ЗБИРА́ТИ, НАКОПИ́ЧУВАТИ рідше, КОПИ́ЧИТИ рідко, ГРОМА́ДИТИ рідко; ПРИЗБИ́РУВАТИ (поступово); НАБИРА́ТИ (поступово нагромаджуючи, досягати певної кількості чого-небудь); НАРО́ЩУВАТИ (гроші, відсотки, борги тощо); СКЛАДА́ТИ (речі, майно, гроші і т. ін.); АКУМУЛЮВА́ТИ спец. (запаси енергії, води, біологічних речовин тощо). — Док.: нагрома́дити, зібра́ти, накопи́чити, призбира́ти, набра́ти, нарости́ти, скла́сти, насклада́ти. За два роки трави встигають добре розгалузити коріння, нагромадити в землі багато поживних речовин (П. Оровецький); Попрацювали руки і походили ноги, поки зібрали таке багатство (М. Коцюбинський); "Блискавка" (підпільна організація) поволі накопичує зброю (В. Козаченко); А їй не лишалось нічого більше, як.. піти десь за куховарку і так призбирувати засоби (О. Кобилянська); На зимовій сесії він не набрав потрібної кількості балів і з нього було знято стипендію (Григорій Тютюнник); Нарощують (липи) скарби і долю В комори урожайних літ, Розставивши по видноколах Зелену варту в шумі віт (П. Усенко); Продає Мотря молоко глечичок по глечичку, складає копійку до копієчки (Панас Мирний). — Пор. 1. нажи́ти.

НАЖИ́ТИ що, рідше чого (поступово зібрати, нагромадити матеріальні цінності, майно, гроші), НАБУ́ТИ, НАДБА́ТИ, ПРИДБА́ТИ, ЗАЖИ́ТИ розм., ПРИЖИ́ТИ розм. рідше, НАСТАРА́ТИСЯ без додатка, рідше чого, розм.; НАЗБИРА́ТИ, НАСКЛАДА́ТИ, СКЛА́СТИ, СТЯГТИ́ (СТЯГНУ́ТИ), НАСТЯГА́ТИ розм. (перев. про гроші); ЗБИ́ТИ розм., НАЗБИВА́ТИ розм. (зібрати з великою наполегливістю, з труднощами); ЗІБРА́ТИСЯ, СТЯГТИ́СЯ (СТЯГНУ́ТИСЯ), СКЛА́СТИСЯ (на що — нагромадивши кошти, стати спроможним на придбання чого-небудь). — Недок.: нажива́ти, набува́ти, придбава́ти рідко зажива́ти, прижива́ти, назби́рувати, склада́ти, стяга́ти (стя́гувати), збива́ти, збира́тися, стяга́тися (стя́гуватися), склада́тися. — Не буду ж тобі віддавати ту землю і ті статки, які нажив без батька.. Чи, може, ти інакше думаєш? — Гаразд, поділимо тільки те, що батьки придбали, — одразу ж погодився Яків (М. Стельмах); Не набув їм батько ні майна, ні грошей про запас (І. Муратов); Придбали хутір, став і млин, Садок у гаї розвели і пасіку чималу, — Всього надбали (Т. Шевченко); Вона дістала зі скрині кремову хустку з пишними червоними квітками. — Все це я настаралася на свої заробітки (Є. Гуцало); Назбирав він і грошей, і одежі... (Панас Мирний); — У бабів є гроші! Ще допевне з тих, що собі наскладали.. на чорну годину (Лесь Мартович); Кажуть (мати): пора б уже нашій дитині Віно складати потроху у скрині (Я. Щоголів); Все життя він стягав, що міг, для родини (М. Стельмах); Серед лихих обставин умів (дід) збити собі достатки (С. Васильченко); — Та й де він тілько маєства (майна) назбивав? (Лесь Мартович); Почав Антон збиратися на нове господарство та стягатись на власну хату (С. Чорнобривець). — Пор. 1. нагрома́джувати.

ПЕРЕКЛАДА́ТИ на кого-що (змушувати кого-небудь брати на себе якісь обов'язки, завдання, відповідальність за їх виконання тощо); СКЛАДА́ТИ (ІСКЛАДА́ТИ) розм., СКИДА́ТИ (ІСКИДА́ТИ) розм., СПИХА́ТИ фам. (на кого — свої обов'язки, свою відповідальність тощо); ЗВЕРТА́ТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ розм., ВАЛИ́ТИ фам. (на кого — перев. вину); ВИЇЖДЖА́ТИ (ВИЇЗДИ́ТИ) на кому, розм. (передоручивши свої обов'язки, добиватися позитивного результату чиїмсь коштом). — Док.: перекла́сти, скла́сти (іскла́сти), ски́нути (іски́нути), зіпхну́ти (спихну́ти) (спхну́ти), зверну́ти, звали́ти, ви́їхати. Труд запам'ятовувати свої розумні вислови він перекладає на плечі знайомих, гадаючи, очевидно, що в їхніх головах вони збережуться краще (Є. Гуцало); Робити ніхто не хотів, мало не всю роботу на Хіврю складали (Грицько Григоренко); Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (М. Коцюбинський); Мартоха навіть не раз спихала головну господарську роботу на старших дочок (Леся Українка); — Сама краде, а на дівчат звертає (С. Васильченко); (Стась (до людей):) Хіба я не знаю, що самі ви бунтарі, розбійники — тільки все валите на Кармелюка (С. Васильченко); (Аркадій:) Ятут горів у роботі, день і ніч, як віл, тягнув. Бочкарьова нічого не розуміла, виїздила на мені (О. Корнійчук).

ПИСА́ТИ (літературний, науковий, музичний і т. ін. твір); СТВО́РЮВАТИ, ТВОРИ́ТИ уроч. (перев. літературний або музичний твір); СПИ́СУВАТИ розм. (втілювати свої задуми у літературний, музичний твір); СКЛАДА́ТИ (перев. вірші, пісні, промови); КОМПОНУВА́ТИ заст. (перев. вірші); ПЛЕСТИ́ розм. (вірші, звичайно погані), БА́ЗГРАТИ зневажл., ДРЯ́ПАТИ зневажл., ШКРЯ́БАТИ зневажл. (перев. про літературні, наукові твори — нашвидку); ЛІПИ́ТИ зневажл. (нашвидку, абияк). — Док.: написа́ти, створи́ти, списа́ти, скла́сти, скомпонува́ти, наба́зграти, надря́пати, нашкря́бати, зліпи́ти. Його оддано в москалі і заслано рядовим в далекий Оренбурзький край та ще й заборонено писати і малювати (Панас Мирний); Звичайно, форма ця нова для мене. Октавами поем я не писав (В. Сосюра); Хто сіє хліб, хто ставить дім, Хто створює поему, — Той буде предком дорогим Нащадкові своєму (М. Рильський); Поки б химерив мудрий дід, Творили б (ми), лежа, епопею, Парили б скрізь понад землею, Та все б гекзаметри плели (Т. Шевченко); — Велика душа в того чоловіка була, що цю книгу списав, бо він розібрав, що й ми люди (Б. Грінченко); — Андрій Іванович, напевне, нову поему складає (А. Кримський); Балабуха.. компонував вірші, хоч і поганенькі, на усякі випадки, з свого життя (І. Нечуй-Левицький); Поет папір вже лапа, Схопив перо і... дряпа! (В. Самійленко); Я шкрябав вірші і тинявсь по місту В компанії патлатих хлопчаків (Л. Первомайський); Буть фурманом — не віршики ліпить (М. Рильський).

СКЛАДА́ТИ що, перев. із сл . екзамен, іспит і т. ін. (проходити перевірку знань), ЗДАВА́ТИ що, ЕКЗАМЕНУВА́ТИСЯ. — Док.: скла́сти, зда́ти. Рада при мені виїхала до Парижа складати іспити з французької мови і літератури (Леся Українка); Вже собі мореходку купив і з фізикою не розлучається — здавати у технікум водний надумав (Д. Бедзик); Одного з тих, що екзаменувалися, міністр спитав, чи вірить він в чудеса Іоанна Кронштадтського (Ф. Бурлака).

СКЛАДА́ТИ (перегинаючи, зменшувати об'єм і надавати певної форми), ЗГОРТА́ТИ. — Док.: скла́сти, згорну́ти. Харкевич перечитав листа, склав його трикутником, як робилося на фронті, надписав адресу (А. Головко); Мирон вчетверо згорнув папірець з задачею.. і обережно поклав на косинчик (М. Стельмах).

СКЛАДА́ТИ (збирати речі докупи, у певне місце), УКЛАДА́ТИ (ВКЛАДА́ТИ), ПАКУВА́ТИ, СПАКО́ВУВАТИ (обгортаючи в пакунки). — Док.: скла́сти, укла́сти (вкла́сти), спакува́ти. Вона.. на ранок склала свої речі.. і поїхала в місто (О. Іваненко); Весь отой крам треба було мити, шурувати, сушити і — знов укладати на давнє місце (Ірина Вільде); Петруня в конторі швидко пакує свої речі (С. Васильченко).

СКЛАДА́ТИ друк., НАБИРА́ТИ. — Док.: скла́сти, набра́ти.

УКЛАДА́ТИ перев. із сл. договір, угода і т. ін. (офіційно домовлятися про що-небудь, визначаючи умови), ПІДПИ́СУВАТИ, СКЛАДА́ТИ. — Док.: укла́сти, підписа́ти, скла́сти. Укладати мирний договір; Підписати торговельну угоду; Скласти контракт з книговидавцями.

УКЛАДА́ТИ (створювати, робити словник, збірник і т. ін.), УПОРЯДКО́ВУВАТИ, СКЛАДА́ТИ. — Док.: укла́сти, упорядкува́ти, скла́сти. Укладати словник; Упорядкувати збірник народних пісень; Скласти бібліографічний покажчик.