склинати

ПРОКЛИНА́ТИ (піддавати прокляттю когось), КЛЯСТИ́, ЗАКЛИНА́ТИ, ВИКЛИНА́ТИ діал., СКЛИНА́ТИ діал. — Док.: проклясти́, заклясти́. Його жінка кляла-проклинала: "Бодай тебе, козаче-сіромахо, Побило в чистому полі" (дума); Ти прокляв нас прокльоном важким за жорстокість, упертість і зраду (Леся Українка); А брат стоїть край віконця, Кладку заклинає: "Бодай же ти, кладко, Гниллям перегнила, Що ти мене, молодого, Сестриці згубила!" (С. Руданський); — Таких, як я, не вільно любити, бо за таких піп у церкві виклинає (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. склинати — склина́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. склинати — -аю, -аєш, недок., перех., зах. Проклинати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. склинати — СКЛИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що, діал. Проклинати. Словник української мови у 20 томах
  4. склинати — СКЛИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., діал. Проклинати. Словник української мови в 11 томах
  5. склинати — Склина́ти, -на́ю, -єш гл. Проклинать. МУЕ. III. 57. Словник української мови Грінченка