скорювач

ПІДКО́РЮВАЧ (той, хто підкоряє або підкорив когось, щось), СКО́РЮВАЧ, ПОКОРИ́ТЕЛЬ перев. книжн., СКОРИ́ТЕЛЬ книжн. рідше. Перший підкорювач Південного полюса Р. Амундсен 1926 року перелетів на дирижаблі "Норвегія" із Шпіцбергена через Північний полюс до Аляски (Р. Іваничук); Втішився (Василь) почуттям власної зверхності над Терезкою. І скільки лиха спричинила йому та насолода покорителя! (М. Томчаній); Синій виднокруг Обійми розкрива скорителеві неба (М. Рильський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скорювач — ско́рювач іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. скорювач — -а, ч., рідко. Те саме, що підкорювач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скорювач — СКО́РЮВАЧ, а, ч., рідко. Те саме, що підко́рювач. Існує енергія потужніша, ніж енергія ядра атома. Енергія людини – скорювача сил природи (Н. Рибак); Скорювачі космосу. Словник української мови у 20 томах
  4. скорювач — СКО́РЮВАЧ, а, ч., рідко. Те саме, що підко́рювач. Існує енергія потужніша, ніж енергія ядра атома. Енергія людини — скорювача сил природи (Рибак, Час.., 1960, 847); Скорювачі космосу. Словник української мови в 11 томах