сміхотня

СМІХ, СМІ́ШКИ мн., розм., СМІХОТНЯ́ розм. підсил.; ХИ́ХОНЬКИ мн., розм. (тихий сміх); РЕ́ГІТ, РЕГІТНЯ́, РЕГОТНЯ́ підсил. розм., ГОГОТА́ННЯ підсил. розм., ГОГОТІ́ННЯ підсил. розм., ІРЖА́ННЯ зневажл. (нестримний голосний сміх). В пекарні стало весело; чутно було сміх, веселу розмову (М. Коцюбинський); Колись плакала, а тепер вже й од смішків не цураюся, бо я зроду весела на вдачу (І. Нечуй-Левицький); Підняли промеж себе (парубки) іграшки та сміхотню (Г. Квітка-Основ'яненко); Сипались жарти, розлягався регіт (О. Гончар); Скрізь гармидер та реготня (Т. Шевченко); Вони (хлопці) вибігають на шлях і, намагаючись якомога більше здіймати куряви, з іржанням гасають по дорозі (І. Багмут).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сміхотня — сміхотня́ іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. сміхотня — -і, ж., розм. Загальний сміх, регіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сміхотня — СМІХОТНЯ́, і́, ж., розм. Сміх (багатьох). Підняли [парубки] промеж себе іграшки та сміхотню (Г. Квітка-Основ'яненко). Словник української мови у 20 томах
  4. сміхотня — СМІХОТНЯ́, і́, ж., розм. Те саме, що сміх. Підняли [парубки] промеж себе іграшки та сміхотню (Кв.-Осн., II, 1956, 117). Словник української мови в 11 томах
  5. сміхотня — Сміхотня, -ні ж. Хохотъ, смѣхъ (многихъ). Словник української мови Грінченка