совгалка

КО́ВЗАНКА (крижаний майданчик для ковзання), КО́ВЗАЛКА розм., СКО́ВЗАЛКА розм., СКО́ВЗАНКА розм., СО́ВГАНКА розм., СО́ВГАЛКА розм., СКО́БЗАЛКА діал.; КАТО́К (перев. спеціально обладнаний майданчик). Петрик, весело погукуючи на Грицька, помчав, як вихор, до ковзанки і з усього розгону простягся на льоду (В. Кучер); На широку, перерізану місячним стовпом ковзалку висипала молодь (М. Стельмах); Зразу ж зранку лист від Катрусі — запрохує на весілля аж на три дні, потім — сковзалка на річці (Л. Яновська); По обіді закинула Ганнуся лижви на плечі і поїхала на совганку (О. Кобилянська); Дівчинка часто просилася в баби та в Соломії, щоб пустили її погуляти з дітьми, щоб пустили на скобзалку поскобзатись з дівчатами (І. Нечуй-Левицький); Вранці сніг війнув із поля, й забіліло все навколо: І дорога, і гайок, І ставок, і наш каток (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. совгалка — со́вгалка іменник жіночого роду ковзанка розм. Орфографічний словник української мови
  2. совгалка — -и, ж., розм. Те саме, що совганка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. совгалка — СО́ВГАЛКА, и, ж., розм. Те саме, що со́вганка. Словник української мови у 20 томах
  4. совгалка — СО́ВГАЛКА, и, ж., розм. Те саме, що со́вганка. Словник української мови в 11 томах
  5. совгалка — Со́вгалка, -ки ж. = совганка. Вх. Зн. 65. Словник української мови Грінченка