спакувати

ПАКУВА́ТИ (укладати, ув'язувати що-небудь у пакунок, якесь вмістище для перевезення, перенесення, зберігання), ВПАКО́ВУВАТИ (УПАКО́ВУВАТИ), СПАКО́ВУВАТИ, ТЮКУВА́ТИ (в тюки). — Док.: впакува́ти (упакува́ти), спакува́ти. Хлопці.. пакували свої пожитки (О. Гончар); — Упаковуй краще своє добро та виїзди (Л. Яновська); Спакував я свої речі і тільки чекаю, щоб жінка з дитиною вийшли з хати (Ірина Вільде); Тюкувати тютюн.

СКЛАДА́ТИ (збирати речі докупи, у певне місце), УКЛАДА́ТИ (ВКЛАДА́ТИ), ПАКУВА́ТИ, СПАКО́ВУВАТИ (обгортаючи в пакунки). — Док.: скла́сти, укла́сти (вкла́сти), спакува́ти. Вона.. на ранок склала свої речі.. і поїхала в місто (О. Іваненко); Весь отой крам треба було мити, шурувати, сушити і — знов укладати на давнє місце (Ірина Вільде); Петруня в конторі швидко пакує свої речі (С. Васильченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спакувати — спакува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спакувати — див. спаковувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спакувати — СПАКУВА́ТИ див. спако́вувати. Словник української мови у 20 томах
  4. спакувати — СПАКУВА́ТИ див. спако́вувати. Словник української мови в 11 томах
  5. спакувати — Спакува́ти, -ку́ю, -єш гл. Упаковать, уложить. Спакували все на віз. Н. Вол. у. Спакували свої тлумочки і всі разом пішли до Ягипту. Гн. І. 108. Словник української мови Грінченка