1. Словник синонімів української мови

справувати

СПРЯМО́ВУВАТИ кого, що (надавати кому-, чому-небудь певного спрямування, потрібного напрямку в русі), СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРАВЛЯ́ТИ розм., ПРАВУВА́ТИ куди, розм., ПОГАНЯ́ТИ куди, розм.; ПОВЕРТА́ТИ (спрямовувати в інший бік); ПРИВЕРТА́ТИ розм.; ОРІЄНТУВА́ТИ спец. (звичайно користуючись картою, приладами тощо). — Док.: спрямува́ти, скерува́ти, напра́вити, спра́вити, справува́ти, погна́ти, поверну́ти, приверну́ти, зорієнтува́ти, повести́, покерува́ти. На тім боці затоки.. юрмилося на льоду багато людей. Долгорукий спрямував коня туди (П. Загребельний); Наш провідник бравсь за ланцюг, щоб скерувати човен (М. Коцюбинський); Старенький гуцул з хлопчиком.. направляє дарабу то в той бік, то в той, лавіруючи між камінням (Г. Хоткевич); Виштовхавши човна на глибоченьке місце, ви сідаєте і правуєте на озеро (Остап Вишня); Поганяй направо!; Дівчино, рибалонько люба, Човенце сюди приверни (Леся Українка); Управляти кораблем ("Восток-2") легко, зручно, можна орієнтувати його в будь-якому заданому положенні (з газети); Повести судно між рифами; (Трохим:) (Воли), як соколи.. Тільки покеруй ними, й гори перевернеш (М. Кропивницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. справувати — справува́ти 1 дієслово недоконаного виду виконувати рідко справува́ти 2 дієслово доконаного виду направити, спрямувати рідко Орфографічний словник української мови
  2. справувати — I -ую, -уєш, недок., перех., заст., рідко. Виконувати, вести які-небудь справи. II -ую, -уєш, док., перех., заст. Направити, спрямувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. справувати — СПРАВУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., що, заст., рідко. Виконувати, вести які-небудь справи. Я діло за його справував і клопотавсь (Сл. Б. Грінченка). СПРАВУВА́ТИ², у́ю, у́єш, док., кого, що, заст. Направити, спрямувати. Словник української мови у 20 томах
  4. справувати — СПРАВУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., перех., заст., рідко. Виконувати, вести які-небудь справи. Я діло за його справував і клопотавсь (Сл. Гр.). СПРАВУВА́ТИ², у́ю, у́єш, док., перех., заст. Направити, спрямувати. Словник української мови в 11 томах
  5. справувати — Справувати, -вую, -єш гл. Отправлять, исправлять, исполнять (должность), вести (дѣла). Я діло за його справував і клопотавсь. Зміев. у. Загад діло справує. Ном. № 1082. Словник української мови Грінченка