спудити
ЛЯКА́ТИ (виклика́ти почуття страху, переляку), СТРАХА́ТИ, СТРАШИ́ТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ, СПОЛО́ХУВАТИ, ПОЛО́ХАТИ, СТРАЩА́ТИ розм. рідше, СПУ́ДЖУВАТИ діал., ЖАХА́ТИ підсил. — Док.: зляка́ти, переляка́ти, наляка́ти, настраха́ти, пристраха́ти, пристраши́ти, настраши́ти, перестраши́ти, споло́хати, наполо́хати, спу́дити, сполоши́ти, переполо́хати, переполоши́ти, потриво́жити, поколо́шкати, сколо́скати, схарапу́дити розм. перепу́дити, вжахну́ти (ужахну́ти). Ліс стояв тихий, страшний. Кожен шелест лякав дівчину (В. Минко); — Ох, як ви мене перелякали, — сказав він сердечним якимсь голосом (Г. Хоткевич); (Корінь:) Вона дівчат страхає, щоб далеко не запливали (Я. Баш); Так настрахав Демид своїм криком, що й на звітних зборах ніхто йому не дорікав, ніхто не перечив (С. Журахович); — Я вас не хотіла страшити (І. Франко); Грім, котрий ударив о десять кроків від нього (пана), не був би його так перестрашив, як той страшний кашель (І. Франко); Римський імператор боявся посилення Росії і погрожував Богданові Хмельницькому походом на Україну (О. Довженко); Базар починав життя рано.. Вони (господарі яток і рундуків) перші сполохували безпритульників (І. Микитенко); Марусі сказали про смерть опришка не скоро, по тім, як видужала. Боялися потривожити (Г. Хоткевич); Мати стращає, що я змерзну (Панас Мирний); — Ці бунти жахали Олександра Романова, що посилав вірних своїх сатрапів усмиряти їх (М. Рильський). — Пор. заля́кувати.
ПОЛО́ХАТИ (якимись діями змушувати схоплюватися з місця, тікати, кидатися врозтіч тощо), СПОЛО́ХУВАТИ, ЛЯКА́ТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПОЛОШИ́ТИ розм., КОЛО́ШКАТИ розм., ПУ́ДИТИ діал., СПУ́ДЖУВАТИ діал.; ШУГА́ТИ (птахів). — Док.: переполо́хати, переполоши́ти, споло́хати, зляка́ти, підня́ти (підійня́ти), сполоши́ти, сколо́шкати, спу́дити, шугну́ти, шугону́ти, розшугати. Вони промчали, полохаючи собак та курей, по спорожнілому базару (О. Ільченко); Ой ти, коте Марку,.. Геть побив горнятко, Сполохав курчатко (пісня); (Водяник:) На весні він нуртує, грає, рве, зриває з озера вінок розкішний, що цілий рік викохують русалки, лякає птицю мудру, сторожку (Леся Українка); Однаково істерично скавучить (собака), чи то зайця він підіймає, чи то лисицю (Остап Вишня); Діти сади підмітали, індиків пасли; каліки на городі сиділи, горобців, птаство полошили (Марко Вовчок); (Петро:) Торішню ніч знов щось колошкало телят (М. Кропивницький); Кукурікання дивного когута спудило курей і розбудило попадю (казка); Прислухається (Середа до солов'їв), заляскає в долоні, почне шугати: — Акиш! Аго-го! Щоб на вас!.. (С. Васильченко).
Значення в інших словниках
- спудити — спу́дити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- спудити — див. спуджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спудити — СПУ́ДИТИ див. спу́джувати. Словник української мови у 20 томах
- спудити — СПУ́ДИТИ див. спу́джувати. Словник української мови в 11 томах
- спудити — Спудити, -ся см. спуджувати, -ся. Словник української мови Грінченка