спустошеність
ПРИГНІ́ЧЕННЯ (психічний стан людини), ДЕПРЕ́СІЯ, ПРИГНІ́ЧЕНІСТЬ, ПРИГНО́БЛЕННЯ, ПРИГНО́БЛЕНІСТЬ, ПРИГОЛО́МШЕННЯ, ПРИГОЛО́МШЕНІСТЬ. Мічурін майже впритул підійшов до отця Христофора.. й спитав тихим, низьким голосом: — Хто ти? Чому, коли я бачу тебе, мене завжди опановує пригнічення, нудьга, кволість? (О. Довженко); Він був похмурий і в стані крайньої депресії (Ю. Смолич); Я став зовсім іншою людиною: зникла замкненість, якась пригніченість (І. Цюпа); Бачив (Іван) велике пригноблення на її лиці (А. Крушельницький); Поганий день: не то щоб скучно, а якась апатія, пригнобленість (М. Коцюбинський); Приголомшення придавило Хому, пригнітило розум (К. Гордієнко). — Пор. 1. пригні́чений, спусто́шеність.
СПУСТО́ШЕНІСТЬ (втрата моральних сил), СПУСТО́ШЕННЯ, ДЕПРЕ́СІЯ, ПОРОЖНЕ́ЧА, ПОРОЖНЯ́ВА. Скільки за ці дні думала та передумала про свого баламута.. Така спустошеність, така самотність, — здається, розірветься душа! (О. Гончар); — Є краса хижа, агресивна, яка підпорядковує собі й поглинає, а взамін дає лише спустошення й розчарування (Є. Гуцало); Тетяна відчула раптом в своїй душі таку порожнечу, ніби ту душу випалено вогнем (А. Шиян). — Пор. 1. пригні́чення.
Значення в інших словниках
- спустошеність — спусто́шеність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- спустошеність — -ності, ж. 1》 Абстр. ім. до спустошений 1). 2》 Стан морального безсилля, збайдужіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спустошеність — СПУСТО́ШЕНІСТЬ, ності, ж. 1. Абстр. ім. до спусто́шений 1. 2. Стан морального безсилля, збайдужіння. Ми дружно його ненавиділи, хоч ненависть нашу мов обрубала несподівана смерть, лишивши в душі кожного з нас тоскну спустошеність (А. Словник української мови у 20 томах
- спустошеність — СПУСТО́ШЕНІСТЬ, ності, ж. 1. Абстр. ім. до спусто́шений 1. 2. Стан морального безсилля, збайдужіння. Моральна спустошеність, відсутність будь-яких моральних устоїв — характерні риси психології широких верств буржуазного суспільства (Ком. Укр. Словник української мови в 11 томах