стадниця
СТА́ЙНЯ (спеціальне приміщення, де тримають коней), КОНЮ́ШНЯ, СТАДНИ́ЦЯ заст., СТАНИ́ЦЯ діал., СТА́НЯ діал.; ЛОША́ТНИК (приміщення для лошат). В теплій стайні коні жваво хрумали сіно (С. Чорнобривець); Василь мерщій повів коней у конюшню і сам пішов до приїжджих (Панас Мирний); — А яка була стадниця в старого гетьмана! Які коні там були позаводили! (І. Нечуй-Левицький); Бере коня за поводи, Миленького за рученьку, Веде коня у станицю, А милого у світлицю (пісня).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Стадниця — Ста́дниця іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- стадниця — СТАДНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Стайня. Веде коня у стадницю (Сл. Б. Грінченка); – А яка була стадниця в старого гетьмана! Які коні там були позаводили! (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
- стадниця — -і, ж., заст. Стайня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стадниця — СТАДНИ́ЦЯ, і, ж., заст. Стайня. Веде коня у стадницю (Сл. Гр.); — А яка була стадниця в старого гетьмана! Які коні там були позаводили! (Н.-Лев., VII, 1966, 282). Словник української мови в 11 томах