старожитній
СТАРОВИ́ННИЙ (який існує здавна, поширений, прийнятий у давні часи, сприймається як застарілий), СТАРОДА́ВНІЙ, ПРАДА́ВНІЙ, СТАРОСВІ́ТСЬКИЙ, СТАРОЖИ́ТНІЙ, ДІДІ́ВСЬКИЙ, ПРА́ДІДІВСЬКИЙ, ПРА́ДІДНИЙ, ПРЕ́ДКІВСЬКИЙ, ДОПОТО́ПНИЙ ірон., жарт.; АНТИКВА́РНИЙ (старовинний і цінний); АРХАЇ́ЧНИЙ. Просили (хлопчики) від імені вчителя і гуртка юних істориків дати які-небудь старовинні чабанські речі для.. музею (О. Гончар); Одні дивилися, чи підходить той випадок під стародавній звичай, другі — чи слугує на користь чоловікові (Панас Мирний); У двір прикотили дві високі старосвітські карети (І. Нечуй-Левицький); Мав методи, признаться, старожитні Тодось у садовому ремеслі (М. Рильський); Тут стояли велике дерев'яне ліжко і стара допотопна скриня (В. Кутняк); Антикварна ваза; Архаїчне слово. — Пор. 1. да́вній, застарі́лий, 1. старомо́дний.
Значення в інших словниках
- старожитній — старожи́тній прикметник Орфографічний словник української мови
- старожитній — СТАРОЖИ́ТНІЙ, я, є. Який існував, жив у давні часи. Вже античні греки та старожитні індуси користувалися дощоміром (із журн.); // Який виник, був створений у давні часи. Словник української мови у 20 томах
- старожитній — -я, -є. Який існував, жив у давні часи. || Який виник, був створений у давні часи. || Який був поширений, прийнятний і т. ін. у давні часи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- старожитній — Старожи́тній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- старожитній — СТАРОЖИ́ТНІЙ, я, є. Який існував, жив у давні часи. У мистецтві завжди багато від дитинства. Це тонко вловив ще Маркс, говорячи про старожитніх греків (Літ. Укр., 17.Х 1969, 3); Вже античні греки та старожитні індуси користувалися дощоміром (Вітч. Словник української мови в 11 томах
- старожитній — Старожи́тній, -я, -є = стародавній. Горе, що старожитні козаки, що з предкувіку козаками бували, військовій черні позавиділи. К. ЧР. 197. Словник української мови Грінченка