стишувати
УПОВІ́ЛЬНЮВАТИ (ВПОВІ́ЛЬНЮВАТИ) (робити повільнішим якийсь рух), ПРИТИ́ШУВАТИ, СТИ́ШУВАТИ, ЗМЕ́НШУВАТИ, ЗВІЛЬНЯ́ТИ діал.; ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, ПРИГАЛЬМО́ВУВАТИ (за допомогою гальма); ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ (звичайно ходу). — Док.: упові́льнити (впові́льнити), прити́шити, сти́шити, зме́ншити, звільни́ти, загальмува́ти, пригальмува́ти, притри́мати, придержати. Один ворон уповільнив літ, ніби завмер на місці (Григорій Тютюнник); Старий притишує ходу (З. Тулуб); Поїзд стишує хід, зупиняється (Ю. Збанацький); Коні зменшили біг, а врешті стали (М. Коцюбинський); На вулиці.. Дарка звільняє ходу (Ірина Вільде); Лише пірнаючи в лощину,.. пригальмував Павло машину (М. Упеник); Я теж придержую ходу (А. Тесленко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стишувати — сти́шувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- стишувати — СТИ́ШУВАТИ, ую, уєш і рідко СТИША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТИ́ШИТИ, шу, шиш, док., що, кого. 1. Робити тихішим, не дуже чутним, приглушувати (звук, шум і т. ін.). 2. Робити повільнішим, менш швидким; уповільнювати. Словник української мови у 20 томах
- стишувати — -ую, -уєш і рідко стишати, -аю, -аєш, недок., стишити, -шу, -шиш, док., перех. 1》 Робити тихішим, не дуже чутним, приглушувати (звук, шум і т. ін.). Стишувати голос. 2》 Робити повільнішим, менш швидким; уповільнювати. || Змушувати рухатися повільніше. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стишувати — СТИ́ШУВАТИ, ую, уєш і рідко СТИША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТИ́ШИТИ, шу, шиш, док., перех. 1. Робити тихішим, не дуже чутним, приглушувати (звук, шум і т. ін.). Сти́шувати (сти́шити) го́лос — говорити тихше, переходити на шепіт. Словник української мови в 11 томах