столувати
ГОДУВА́ТИ (забезпечувати кого-небудь їжею), ПРОГОДО́ВУВАТИ, ХАРЧУВА́ТИ, ПРОХАРЧО́ВУВАТИ, ЖИВИ́ТИ розм., ХАРЧИ́ТИ розм. рідше, КОНТЕНТУВА́ТИ заст., СТРАВУВА́ТИ діал.; СТОЛУВА́ТИ розм. (за плату). — Док.: прогодува́ти, прохарчува́ти, прохарчи́ти. — Треба чимсь жити й дітей годувати (І. Нечуй-Левицький); Партизани нагнали до степу стільки (худоби), що вистачило б прогодувати цілу армію (О. Гончар); Посесор так харчував бурлак, що в великий піст в його казармах почався помірок (І. Нечуй-Левицький); — До праці я вже не годен.. і себе не маю чим прохарчувати (С. Чорнобривець); Громада прийняла його в свої члени, живила його і зодягала за чергою (І. Франко); — Іван.. батька рідного проганяє, не хоче годувати, не хоче зодівати, не хоче годити! Ми ж вас харчимо, ми вам раді, ми вас почитаємо... (Грицько Григоренко); Жінки обіцянку дали глину місити, воду носити, людей контентувати (Ганна Барвінок); Половину будинку пані оддавала якимсь паничам під найми; ще й столувала їх, — з того й жила, небога (Марко Вовчок).
Значення в інших словниках
- столувати — столува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- столувати — СТОЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, розм. Харчувати кого-небудь (звичайно за плату). Половину будинку пані оддавала якимсь паничам під найми; ще й столувала їх, – з того й жила (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
- столувати — -ую, -уєш, недок., перех., розм. Харчувати кого-небудь (звичайно за плату). Великий тлумачний словник сучасної мови
- столувати — СТОЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., розм. Харчувати кого-небудь (звичайно за плату). Половину будинку пані оддавала якимсь паничам під [у] найми; ще й столувала їх, — з того й жила (Вовчок, І, 1955, 259). Словник української мови в 11 томах
- столувати — Столувати, -лую, -єш гл. — стіл — з ким. Ѣсть съ кѣмъ за однимъ столомъ. Ти зо мною, негарною, ти стіл столуєш, а з чужою, хорошою, ти ніч ночуєш. Грин. ІІІ. 344. Словник української мови Грінченка