сторожування
ОХОРО́НА (оберігання кого-, чого-небудь); ВАРТУВА́ННЯ, ВА́РТА, ЧАТУВА́ННЯ, ЧА́ТИ мн., ЧА́ТА рідше (перев. із зброєю, у складі озброєного загону); СТОРОЖУВА́ННЯ, СТОРО́ЖА рідше (перев. матеріальних цінностей). Після того, як загін Килигея остаточно закріпився в Хорлах, на нього було покладено охорону всього чорноморського узбережжя (О. Гончар); Ми ще заздалегідь познаходили собі такі місця для вартування, які дозволяли нам помічати кожного, хто проходив поблизу (Л. Смілянський); Оце тільки вдосвіта вернувся (Юхим) з варти та й приліг на часинку (А. Головко); Коли ми виспались після чатування, я відчув нестерпний голод (О. Досвітній); — Як упораються (козаки), так лишать там на сторожі вартових, а самі з припасом прибудуть сюди. — Добре, — промовив пан сотник. — Ну, а у млин, під лотоки, на чати готуються? (М. Старицький); Сторож ходив, мов вартовий на чаті (І. Франко); Перегуда лишався у конторі і за постояльця, і за сторожа, хоч трудодні за сторожування одержував Кузьма (В. Кучер).
Значення в інших словниках
- сторожування — сторожува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- сторожування — СТОРОЖУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сторожува́ти. Кузьма йшов собі додому, а Перегуда лишався у конторі і за постояльця, і за сторожа, хоч трудодні за сторожування одержував Кузьма (В. Кучер); Тимко зустрів Павла Гречаного, що повертався із сторожування від магазину (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
- сторожування — -я, с. Дія за знач. сторожувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сторожування — СТОРОЖУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сторожува́ти. Кузьма йшов собі додому, а Перегуда лишався у конторі і за постояльця, і за сторожа, хоч трудодні за сторожування одержував Кузьма (Кучер, Прощай.. Словник української мови в 11 томах