стрийко
ДЯ́ДЬКО (брат батька або матері; чоловік тітки), ДЯ́ДЯ розм.; ДЯ́ДЬО розм.; ВУ́ЙКО діал., ВУЙ діал. (брат матері); СТРИЙ діал., СТРИК діал., СТРИ́ЙКО діал. (брат батька). — Атож, лишуся до ранку, — радіючи нагоді побути цілу ніч з своєю ріднею, погодився з дядьком Остап. — То кличте ж до хати, дядю Федоре (А. Головко); — Нема чого йти додому, — думав пустунчик, — отець, напевно, уб'є на смерть. Утечу найліпше до вуйка, там бабуня мене не дасть (С. Ковалів); Князь з роду Ольговичів, Всеволод, знехтувавши родом і старшинством, напав на свого стрия Ярослава (П. Загребельний); Часом його стрик, Павло Гаєвий, передержав його якийсь час у себе, але недовго (Лесь Мартович); — Що там дома, що мати, стрийко, брати? (Юліан Опільський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стрийко — Стрийко: — дядько, батьків брат [35] — дядько, брат батька [III] Словник з творів Івана Франка
- стрийко — стри́йко іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
- стрийко — СТРИ́ЙКО, а, ч., діал. Пестл. до стрий. – Як? То й вуйко не з релігійних переконань пішли на теологію? А я думала, що тільки один стрийко Нестор... наш гусарин (Ірина Вільде); Ми приїхали до хати мого стрийка на сільськім драбинястім возі, вистеленому вщерть пахучим сіном (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- стрийко — стри́йко брат батька (ср, ст): Стрийко Михайло мав дивовижну вдачу – умів годинами розповідати всілякі небилиці і не набридати (Авторка)||стрик, стрияшок Лексикон львівський: поважно і на жарт
- стрийко — -а, ч., зах. Пестл. до стрий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стрийко — СТРИ́ЙКО, а, ч., діал. Пестл. до стрий. — Як? То й вуйко не з релігійних переконань пішли на теологію? А я думала, що тільки один стрийко Нестор… наш гусарин (Вільде, III, 1968, 52); Ми приїхали до хати мого стрийка на сільськім драбинястім возі... Словник української мови в 11 томах