стрілецтво
МИСЛИ́ВСТВО (добування диких звірів і птахів як промисел); ПОЛЮВА́ННЯ (розшуки, вистежування й переслідування диких звірів і птахів з метою вбити або спіймати їх); ЛОВЕ́ЦТВО, ЛО́ВИ, УЛО́ВИ (ВЛО́ВИ), ЛОВИ́ТВА, УЛО́В (ВЛОВ) заст. (перев. із засобами ловіння); СТРІЛЕ́ЦТВО розм. (з рушницею). Між ними був і знайомий уже місцевий справник Семен Семенович Хрєнов, охочий до мисливства і різних напоїв (О. Довженко); (Сотник:) Сьогодні запросив я вас до себе на полювання (О. Стороженко); На ловецтві.. найкраще знався він У всій країні (М. Рильський); Старий гетьман Ксаверій кохався у ловах, держав двісті ще й п'ятдесят вловчих собак (І. Нечуй-Левицький); — Ми на влови тут ходили, — На весілля вепра вбили (Л. Первомайський); Колись побавився пан, ловлячи вовків. Занедбав тую ловитву (Марко Вовчок); Не тоді пси годувати, як на улов іти (М. Номис); Мій старший брат, знаєте, та кохався у стрілецтві (Ю. Федькович).
Значення в інших словниках
- стрілецтво — стріле́цтво іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
- стрілецтво — СТРІЛЕ́ЦТВО, а, с., рідко. 1. Мисливський промисел, полювання. Мій старший брат, знаєте, та кохався у стрілецтві (Ю. Федькович); До стрілецтва він має вдачу... (Л. Словник української мови у 20 томах
- стрілецтво — -а, с., рідко. 1》 Мисливський промисел, полювання. 2》 Збірн. до стрілець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стрілецтво — Стріле́цтво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стрілецтво — СТРІЛЕ́ЦТВО, а, с., рідко. 1. Мисливський промисел, полювання. Мій старший брат, знаєте, та кохався у стрілецтві (Федьк., Буковина, 1950, 97); До стрілецтва він має вдачу… (Сміл., Сад, 1952, 251). 2. Збірн. до стріле́ць. Словник української мови в 11 томах
- стрілецтво — Стрілецтво, -ва с. Охота (ружейная), охотничій промыселъ. Шух. І. 229. Три стрільчики молоденькі з стрилецтва да йшли. Федьк. III. 163. Словник української мови Грінченка