суголосся
СПІВЗВУ́ЧНІСТЬ (муз. — гармонійне поєднання двох або кількох звуків при одночасному звучанні), СПІВЗВУ́ЧЧЯ, СУГОЛОСНІСТЬ, УНІСО́Н, СУГОЛОССЯ рідше. Співзвучність нот; Народність мистецтва, народність літератури — це ідейна співзвучність художнього твору з думами й прагненнями трудового народу (М. Рильський); Тасі було трохи ніяково, боялась зустріти знайомих, та Сачко заговорив в унісон її думкам, і вона стала уважно слухати (Л. Дмитерко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- суголосся — суголо́сся іменник середнього роду співзвуччя Орфографічний словник української мови
- суголосся — СУГОЛО́ССЯ, я, с. Те саме, що співзву́ччя. Я мав з людьми велике суголосся (Л. Костенко). Словник української мови у 20 томах
- суголосся — -я, с. Те саме, що співзвуччя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- суголосся — СУГОЛО́ССЯ, я, с. Те саме, що співзву́ччя. Словник української мови в 11 томах