суховій

ВІ́ТЕР (більший або менший рух повітря в горизонтальному напрямі), ВІТРОВІ́Й поет., ВІТРИ́ЛО фольк.; ЛЕ́ГІТ (легкий вітерець), ЛЕГКОВІ́Й поет., ЗЕФІ́Р, ПА́ВІТЕР рідше, БРИЗ (береговий морський); СУХОВІ́Й (сухий і гарячий); СТЕПОВИ́К (степовий), СТЕПНЯ́К рідше; ФЕН (сухий і теплий, що дме з гір у долину); БУРЕВІ́Й, БОРВІ́Й поет. (сильний); ПОЗЕ́МКА (ПОЗЕ́МОК) (низовий вітер узимку, що звичайно переносить сніг по землі); СІ́ВЕРКО діал., СІ́ВЕР діал. (холодний). Повзли по небу хмари і шумів вітер (М. Коцюбинський); Хитає віти теплий вітровій (В. Сосюра); Плаче Ярославна В Путивлі рано на валу: — Вітрило — вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! (Т. Шевченко); Весняний легіт жене по небесній блакиті, як пух, легенькі білі хмаринки (М. Коцюбинський); Чи тобі замало, легковію, колихати в морі кораблі? (Н. Забіла); Як живчик, як жилка тривожна Прокреслиться павітер (М. Бажан); Виснажливі суховії вже пролинули над степами, немилосердно висмоктавши з ріллі рештки весняної вологи (Л. Дмитерко); Зима.. розлютувалася буревіями та метелицями (В. Минко); Зранку схопилась поземка, вздовж вулиці свистів вітер, низько, при землі, женучи білі димки снігу (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

Суховій — Сухові́й прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
суховій — див. ВІТЕР Словник синонімів Караванського
суховій — див. вітер Словник синонімів Вусика
суховій — СУХОВІ́Й, ю, ч. Сухий гарячий вітер, що супроводиться високою температурою, дуже низькою відносною вологістю повітря і викликає тривалу засуху. Виснажливі суховії вже пролинули над степами, немилосердно висмоктавши з ріллі рештки весняної вологи (Л. Словник української мови у 20 томах
суховій — (-ю) ч.,крим. Те саме, що сухар БСРЖ, 576; СЖЗ, 98; ЯБМ, 2 399. Словник жарґонної лексики української мови
суховій — -ю, ч. Сухий гарячий вітер, що супроводжується високою температурою, дуже низькою відносною вологістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
суховій — Спекотний, сухий пд., пд.-сх. і сх. вітер, який віє влітку в Україні, Пд. Росії і Казахстані; швидкість до 75 км/год; спричинює зріст температури повітря до 35-40°С і спад вологості; завдає вел. шкоди сільському господарству, особливо зерновим культурам. Універсальний словник-енциклопедія
суховій — Сухові́й, -ві́ю, -ві́єві; -ві́ї, -ві́їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
суховій — СУХОВІ́Й, ю, ч. Сухий гарячий вітер, що супроводиться високою температурою, дуже низькою відносною вологістю повітря і викликає тривалу засуху. Виснажливі суховії вже пролинули над степами, немилосердно висмоктавши з ріллі рештки весняної вологи (Дмит. Словник української мови в 11 томах
суховій — Суховій, -вія м. Сухой вѣтеръ. Борз. у. Херс. Восточный вѣтеръ. Мнж. 148. Словник української мови Грінченка