талір

ТАРІ́ЛКА (кругла посудина з широким плескатим дном і низькими вінцями, куди насипають страву), ТАРІ́ЛЬ розм., ТАЛІ́РКА заст., ТАЛІ́Р заст. Стіл увесь був заставлений тарілками і блюдами з їжею (І. Микитенко); Пазя за той час помила тарелі (Лесь Мартович); Талірки бувають плиткі, плескаті й глибокі (Словник Б. Грінченка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. талір — Срібна монета в колишній Австрії [IX] Словник з творів Івана Франка
  2. талір — талі́р іменник чоловічого роду тарілка рідко Орфографічний словник української мови
  3. талір — ТАЛІ́Р, а, ч., заст. Тарілка (у 1 знач.). Винесли три таліри червінців (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  4. талір — -а, ч., заст. Тарілка (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. талір — ТАЛІ́Р, а, ч., заст. Тарілка (у 1 знач.). Винесли три таліри червінців (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  6. талір — Талір, -ра м. = таріль. Винесли три таліри червінців. Шейк. Нема токара вдома, поїхав до Мугильова дерева купувати, таліри виробляти. Грин. III. 520. Словник української мови Грінченка