тепереньки

ТЕПЕ́Р (у даний час, у момент висловлювання; у сучасний мовцеві період), ЗА́РАЗ, ОТЕПЕ́Р підсил. розм., ТЕПЕ́РА розм., ТЕПЕ́РЕЧКИ (ТЕПЕ́РЕНЬКИ) розм., ОТЕПЕ́РЕЧКИ (ОТЕПЕ́РЕНЬКИ) підсил. розм., ОТТЕПЕ́Р заст., ОТТЕПЕ́РЕЧКИ заст., ТЕПЕ́РКИ (ТЕПЕ́РКА) діал., НАТЕПЕ́Р діал.; СЬОГО́ДНІ, НИ́НІ, НИ́НЬКИ розм. (у наш час, у сучасний період). (Люцій:) Я вірю, що як не тепер, то згодом, а правда виявиться всім їм навіч (Леся Українка); Ми в човні з тобою знову на Дніпрі. І тече ласкава мрійна хвиль габа, ой, колись кривава, зараз — голуба (В. Сосюра); — Отепер, — сказав Ковальчук, — ти ще дужче на батька схожий... (С. Журахович); А на сон теперечки завжди тягне. Бо недоїдаєш (В. Дрозд); — Що ж тепереньки робити? — мов не чув, питає голова в писаря (Панас Мирний); — Заживу. Отеперечки заживу, — гомонів він сам до себе (Григорій Тютюнник); — Оттепер буде чим токову куряву 'бмітати (Ганна Барвінок); — Сніг з градом випав та ще й чималий. Оттеперечки поїдемо на влови на санках! (І. Нечуй-Левицький); Літа мої проминули, Як дощова хмара, А теперки надо мною Якась Божа кара (пісня); — Ну, теперка пиши пропало (М. Олійник); — Ну, досить натепер того ходу, — сказала пані, — буде ще час і по обіді (І. Франко); Деякі з них (народів) ще за нашої пам'яті не мали навіть свого письма — сьогодні вони творять свою літературу, свою культуру (М. Рильський); — Хто ж це, діду, ниньки розучується жати? — Та хоча б і я, — зажурився старий (М. Стельмах).