1. Словник синонімів української мови

тичина

ТИ́ЧКА (довга палиця, жердина, яку використовують для підтримування високих рослин, підпирання гілок, у геодезії тощо), ТИЧИ́НА, ЩО́ГЛА розм., ТИ́КА діал.; ВІ́ХА (палиця, якою позначають дорогу, межу тощо). На тичках виноград висить, Густесенько, аж тички нахиляє (Л. Глібов); Отут, бувало, із-за тину Вилась квасоля по тичині (Т. Шевченко); Ще недавно по три корчми Стояло на милі І щоглами одзначались Високі могили (П. Куліш); Ой поїхав мій миленький по тики, по тики (пісня); — Хтось центральну віху на шість метрів убік відніс (І. Ле). — Пор. жерди́на, перекла́дина.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Тичина — Тичи́на прізвище Орфографічний словник української мови
  2. тичина — див. палиця Словник синонімів Вусика
  3. тичина — ТИЧИ́НА, и, ж. Те саме, що ти́чка 1, 3. Як хмелині вгору виться? Тичини немає! Як дівчині не журиться? Козак покидає! (з народної пісні); Отут, бувало, із-за тину Вилась квасоля по тичині (Т. Шевченко); Біля ґанку рясно цвіла красоля й вились тичині (О. Словник української мови у 20 томах
  4. тичина — -и, ж. Те саме, що тичка 1), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тичина — ТИЧИ́НА, и, ж. Те саме, що ти́чка 1, 3. Як хмелині вгору виться? Тичини немає! Як дівчині не журиться? Козак покидає! (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 300); Отут,бувало, із-за тину Вилась квасоля по тичині (Шевч. Словник української мови в 11 томах