трам

КОЛО́ДА (стовбур зрізаного дерева, очищений від гілля), КОЛО́ДКА, БЕРВЕНО́ діал., ДЕЛИ́НА діал., КЛЬОЦ діал., КО́ВБОК діал., КОВБА́Н діал., ТРАМ (ТРЯМ) діал.; БРУС, БРУСО́К, РУ́БАНКА діал. (обтесана чи обпиляна перев. чотиригранна деревина); ДУБО́К перев. мн. розм. (короткий шматок дерева); КРУГЛЯ́К (кругла деревина); ЧУРБА́К розм. (коротка деревина); ДРОВІ́ТНЯ розм., ДРИВІ́ТНЯ діал., КО́ВБИЦЯ діал. (для рубання дров). Ковалі різці зробили і стару зрубали грушу, І колоду з деревини Внесли теслі до хатини (М. Нагнибіда); В дворі Бондарів на колодці сидить Настя, по боках Валя і Кость (С. Васильченко); Де-не-де із-межи густих, високих кустів кропиви виглядали повалені останки печей або чорні, порепані обломки бервен (І. Франко); Юрко також миттю видряпався по делинах на клуню (П. Козланюк); Пішли кльоци. Вільний сплав. Уся ріка зачервонілася від тисяч ковбків (Г. Хоткевич); Дерево лише на зиму стає матеріалом, розкішним, багатим, пахучим брусом, з якого ріжуться гнучкі, як дівчата, дошки, міцні, як хлопці, мудрі, як старість, колодки (Ю. Яновський); Майструють тут: шерхебелем один Орудує, обстругуючи бистро Бруски із жилками червонуваті (М. Рильський); Він згубив і стежку ту, Що вела на гірку. Сів на рубанку товсту І заплакав гірко (П. Воронько); — Отам можна посидіти, — сказав він, показуючи очима на дубки, що лежали під стіжком сіна (С. Журахович); По кругляках тягли гужем широкогорлу гармату (М. Старицький); На дерев'яному чурбаку серед колиби горів каганчик (С. Скляренко); Тихін підійшов до нього. Встромив сокиру в дровітню й закурив із його кисета (А. Головко); Маленька сокира з кривим держаком.. стирчала в старій, тисячу разів поцюканій дривітні (М. Рудь); Став (пес) на ковбицю ногами І до сонця морду зносить (І. Франко).

СВО́ЛОК (балка, яка підтримує стелю в будівлях), ТРЯМ (ТРАМ) діал., ТРЯ́МО́К (ТРА́МОК) діал. Дубовий сволок прогнувся, потемнів від часу, але ще міцно тримає всю крівлю на своєму кряжистому хребті (О. Гончар); Двоє кріпильників.. приладновували трами, густо вкриваючи дошками стелю (О. Досвітній); Марта дістає з трямка свиту й підстеляє свекрусі під голову (С. Васильченко).