траплятися

БУВА́ЛО у знач. вставн. сл. (ужив. для позначення нерегулярності дії в минулому), БУЛО́, ТРАПЛЯ́ЛОСЯ (підкреслюється епізодичність дії). Цілими днями, бувало, просиджує хлопець над книжкою (А. Головко); І не доїм, і не досплю; Усе, було, тружусь, роблю (Л. Глібов); А коли, траплялося, випивав, то не було біди гіршої від цього. Кидався на людей з сокирою (Г. Хоткевич). — Пор. і́ноді.

ВІДБУВА́ТИСЯ (про дію, подію, явище тощо — мати місце), ТРАПЛЯ́ТИСЯ, ЗДІ́ЙСНЮВАТИСЯ, БУ́ТИ, ПРОХО́ДИТИ, ДІ́ЯТИСЯ, РОБИ́ТИСЯ, ЧИНИ́ТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ́), ВЕРШИ́ТИСЯ уроч., ДОВЕ́РШУВАТИСЯ уроч.; ОБХО́ДИТИСЯ без кого, чого (перев. з част. не); СТАВА́ТИСЯ (перев. про завершений процес, подію); ТОЧИ́ТИСЯ (перев. про щось тривале); ТВОРИ́ТИСЯ розм. (про щось незвичайне); КО́ЇТИСЯ (про щось недобре); ТЕКТИ́, ВЕСТИ́СЯ (про розмову); РОЗІ́ГРУВАТИСЯ (про події); ВИНИКА́ТИ (час від часу); ІТИ́СЯ (ЙТИ́СЯ) (певним чином здійснюватися). — Док.: відбу́тися, тра́питися, здійсни́тися, пройти́, зді́ятися рідше зроби́тися, зчини́тися, піти́, зверши́тися, доверши́тися, обійти́ся, ста́тися, створи́тися рідше ско́їтися, потекти́, розігра́тися, ви́никнути, піти́ся рідко. В клубі.. відбувався вечір самодіяльності (І. Микитенко); Мало траплялось бенкетів таких, як оце розпочався від рана (П. Грабовський); Найкращий зв'язок з космічним кораблем здійснюється тоді, коли Сонце, Земля і корабель знаходяться на одній прямій (з журналу); Була колись (війна), тепер нема (Т. Шевченко); В столиці проходила нарада голів передових колгоспів (І. Ле); Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей (Т. Шевченко); Він знав усе, що робиться на селі (М. Коцюбинський); (Учитель:) Нічого в світі не чиниться без причини (М. Кропивницький); Напиши, як тобі ведеться в Києві.. Як ідуть твої заняття (Леся Українка); За бурями, за грозами, буранами — я чую: суд вершиться над тиранами (П. Тичина); (Кассандра:) Вже, бачиш, довершилась Божа кара (Леся Українка); Ні одне весілля, ні одні танці.. не обходились без неї (М. Стельмах); Впадають в око ті зміни, які сталися в місті (Києві) (з газети); До вечора точився бій з перемінним успіхом (П. Кочура); Біля вокзалу творилася, як завжди метушня (В. Собко); Видобувшись на кручу, хлопець на мить застиг приголомшений. Що тут коїлося, що творилося! Гам, лемент, гаряча, пекельна тиснява... (О. Гончар); У нас із другом уже тече розмова (І. Вирган); Розмова велася змовницьким шепотом (І. Ле); Вона бачила, що.. на тій вузькій кам'яній плиті мусить розігратися боротьба на життя і смерть (І. Франко); Між ним і Сагайдою не раз виникали гострі сутички (О. Гончар); Цього дня усе, здавалося, добре йшлося (Г. Коцюба). — Пор. передува́ти, 1. ста́тися.

I. ДОВО́ДИТИСЯ (бути необхідним, неминучим або можливим у зв'язку з певними обставинами), ТРАПЛЯ́ТИСЯ, ПРИВО́ДИТИСЯ частіше док., ВИПАДА́ТИ, ПРИПАДА́ТИ, ПРИХО́ДИТИСЯ розм., ПРИХО́ДИТИ розм. рідше, УПАДА́ТИСЯ (ВПАДА́ТИСЯ) розм. рідше. — Док.: довести́ся, тра́питися, привести́ся, ви́пасти, припа́сти, прийти́ся, прийти́, упа́стися (впа́стися). Чого-то я не чув, чого-то я не бачив? Чого не траплялось, чого не доводилось! (Марко Вовчок); На ранок уже й не підвелася (Катря). Отак не привелося й Юхима вийти виряджати (А. Головко); — Розлучають нас, — підійшов прощатися Микита. — Випадає нам першим пороху понюхати (Григорій Тютюнник); (Мефістофель:) Глядіть, на тих стрімчастих скелях Героям трудно припада! (переклад М. Лукаша); Їй уперше приходилося клопотатися подорожніми справами (Леся Українка); Тепер так їй було прийшло: якби можна, крізь землю й провалилась або забігла куди, щоб і не дивитись на сього боярина (Г. Квітка-Основ'яненко); — А чи упадеться нам цієї пшениці хоч покуштувати? Пан продасть усю пшеницю... (Л. Яновська).

НАГОДИ́ТИСЯ (прийти, прибути куди-небудь, з'явитися десь непередбачено, випадково, але до речі, вчасно або навпаки — не до речі для того, до кого хтось прийшов, кому хтось зустрівся), НАХОПИ́ТИСЯ розм.; ТРА́ПИТИСЯ, ПІДВЕРНУ́ТИСЯ розм., НАВЕРНУ́ТИСЯ розм., НАЛУЧИ́ТИСЯ розм. рідше (випадково, несподівано). — Недок.: нахопля́тися, трапля́тися, підверта́тися, наверта́тися, налуча́тися. Тимка стало тягнути вниз, і хто його знає, чим би це все закінчилось, та нагодився на ту хвилю Джмелик на човні (Григорій Тютюнник); Дав мені один пан у пику, а я причинив двері, щоб свідки не нагодилися, та й наклав йому здачі (Л. Яновська); — Цитьте-но, цитьте, Іванихо! ..А то тут, знаєте... пани... ще хто нахопиться, буде й мені й вам (Леся Українка); Тут самим нічого їсти, а, борони боже, трапиться гість, тоді чим хоч приймай (М. Коцюбинський); — Отак закінчить (секретар) з одним, а тут і хтось інший уже підвернеться. От вам і пропав обід, уже вечерять пора... (В. Кучер); Підождім трохи, може, хто навернеться (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. насти́гнути.

СТА́ТИСЯ (про непередбачену подію, випадок і т. ін. — відбутися), ТРА́ПИТИСЯ, СТА́ТИ перев. безос., рідше, УЧИНИ́ТИСЯ (ВЧИНИ́ТИСЯ), ПРИКЛЮЧИ́ТИСЯ розм., ПОДІ́ЯТИСЯ розм., УТРА́ПИТИСЯ (ВТРА́ПИТИСЯ) перев. безос., розм., ЛУЧИ́ТИСЯ діал.; ЗЧИНИ́ТИСЯ, СКО́ЇТИСЯ, СТРЯСТИ́СЯ підсил., УКО́ЇТИСЯ (ВКО́ЇТИСЯ) розм. (про щось небажане, недобре). — Недок.: става́тися, трапля́тися, става́ти, учиня́тися (вчиня́тися), приключа́тися, зчиня́тися, ко́їтися, стряса́тися. — Що сталося? — запитав Оксен, витираючи спітнілого лоба... (Григорій Тютюнник); — Не знаєте, що трапилось? — Щойно дзвонив на електростанцію. Кажуть — аварія (А. Головко); — А що! — таки по-моєму стало! — сказала Настя (І. Нечуй-Левицький); Кілька разів.. у стані ромеїв вчинялась тривога (С. Скляренко); Стареньку сусідку їхню, кажуть, забрала швидка допомога. Інфаркт приключився (Є. Кравченко); Дівчата.. розказують, що без неї лучилося на досвітках (Панас Мирний); Недавно зчинився по селах заколот (Лесь Мартович); Їм здавалося, що в полку нагло скоїлася якась трагедія, і треба чимдуж поспішати туди (О. Гончар). — Пор. 1. відбува́тися.

СТА́ТИСЯ з ким, кому (про те, що хтось зазнав якоїсь пригоди, впав у якийсь стан, настрій і т. ін.), ТРА́ПИТИСЯ, СКО́ЇТИСЯ, УЧИНИ́ТИСЯ (ВЧИНИ́ТИСЯ) рідше, ПРИКЛЮЧИ́ТИСЯ розм., ЛУЧИ́ТИСЯ діал. — Недок.: става́тися, трапля́тися, ко́їтися, учиня́тися (вчиня́тися), приключа́тися, луча́тися. З хірургом сталось щось дивне. Він зовсім перемінився (О. Довженко); Пан Пістряк і козацтво кинулись до нього (сотника), що йому там сталося? (Г. Квітка-Основ'яненко); — Даю голову на відруб, що з ними нічого поганого не трапилось, — запевняв Павка Македон (О. Гончар); Федя навіть сам не розуміє, що з ним коїться (Д. Ткач); — Що з тобою вчинилось? Ти став страшний, як смерть (І. Нечуй-Левицький); Однак думати не гарячкуючи про те, що з нею приключилось і що почула, вона зараз просто не могла (П. Козланюк); (Омелян:) А знаєш, братику, яка нам неприємна пригода лучилася? (І. Франко).

ТРАПЛЯ́ТИСЯ (випадково виявлятися на чиємусь шляху, в якомусь місці), ЗУСТРІЧА́ТИСЯ, ПОПАДА́ТИСЯ, ПОПАДА́ТИ, ПОДИ́БУВАТИСЯ розм., ПІДВЕРТА́ТИСЯ розм., ПРИХО́ДИТИСЯ розм., ТРАФЛЯ́ТИСЯ діал., ЛУЧА́ТИСЯ діал., ВИЛУЧА́ТИСЯ діал., ПОТРАПЛЯ́ТИСЯ розм. рідко; ВИПАДА́ТИ, ВИДАВА́ТИСЯ (бувати); ПРОГЛЯДА́ТИ, ПЕРЕПАДА́ТИ, ПРОКИДА́ТИСЯ діал. (зрідка). — Док.: тра́питися, зустрі́тися (зустрі́нутися), спітка́тися, попа́стися, попа́сти, поди́батися, підверну́тися, прийти́ся, тра́фитися, лучи́тися, ви́лучитися, потра́питися, притра́питися діал. ви́пасти, прогля́нути, перепа́сти. — Коли вона схоче, то нехай їде з вами — з Богом, Парасю, коли люди трапляються! — обізвався Балабуха (І. Нечуй-Левицький); Біля нього, як завжди, лежало "ружжо", взяте на той випадок, якби в степу зненацька зустрілась якась дичина (Григорій Тютюнник); — Як підростеш, то терпи усе, що на тропку спіткається. Жити між людьми важко! (Ганна Барвінок); Вона.. зривала квіти, що попадалися, з опалом впивала їх пахощі (Марко Вовчок); Той (прокурор) було — і не думай його зупиняти: чи до діла, чи не до діла, знай підписує, що попада (Г. Квітка-Основ'яненко); Трактористи добре напартачили: то тут, то там на поверхню виходили огріхи, подибувалися незаскороджені ями (Д. Бедзик); — Женись, — каже, — Савко, бо я вже не потягну. — Ну, а тут якраз мені одна підвернулась (Ю. Збанацький); (Сербин:) А Мар'яна.. така гарна! І між нашими сербинками не приходилось бачить таких (С. Васильченко); Лучалися їй женихи, та не хотіла ні за кого виходити (Панас Мирний); Ночі видавались теплі (А. Шиян); А меж ними і землячки Де-де проглядають (Т. Шевченко); Коли ж скінчилися дощі, стали морози перепадати, заслабла знов наша баба (Грицько Григоренко); То там, то тут прокидалися серед квітучих трав зелені, сизуваті лани пшениці (Ю. Збанацький).