тряснути

ЛЯ́СКАТИ (ударяти, бити долонею або чимось гнучким по чомусь еластичному, утворюючи короткі різкі звуки), ТРЯ́СКАТИ (ТРА́СКАТИ діал.), ЛЯ́ПАТИ, ПА́ЦАТИ розм.; ШЛЬО́ПАТИ розм. (із шумом ударяти по чомусь м'якому, рідкому); ЦЬВО́ХКАТИ кого, що, по кому-чому й без додатка, розм. (сильно, з розмаху ударяти батогом, різкою тощо по кому-, чому-небудь); ДАВА́ТИ ЛЯЩА́ кому. — Док.: ля́снути, тря́снути, ля́пнути, шльо́пнути, цьво́хнути, да́ти ляща́. Сміється і Поль, але підбадьорююче ляскає Віктора по плечу (О. Іваненко); Але пані траскає грізно прутом по столику й у класі тихне (П. Козланюк); Ляпаю руками по задубілих халявах, а вони озиваються музикою (М. Стельмах); Сагайда іноді любить.. всією п'ятірнею проводити Маковейчикові од лоба до підборіддя. — Не пацайте! — кричить тоді боєць (О. Гончар). Перегукувались пароплави на Дніпрі, шльопали важко колесами коло самої пристані, збурювали гвинтами воду (І. Цюпа); Дядько Микита замовк і ретельно цьвохкав кобильчину, що з великою потугою вивозила з яру сани (І. Кириленко); За невдачу серце зривав (дяк) завжди на наймиті. Дня того не було, щоб не давав чубровки або ляща (С. Васильченко). — Пор. 2. би́ти.

ЛЯ́СКАТИ (видавати різкі звуки, ударяючи по чому-небудь), ТРЯ́СКАТИ (ТРА́СКАТИ діал.), ХЛЯ́ПАТИ розм. — Док.: ля́снути, тря́снути, хля́пнути. Вже (Давид) не ляскає хвірткою, а по-хазяйськи зачиняє її (М. Стельмах); (Мати:) Оступися, злидню! (Штурхає хлопця і заходить в хату, тряснувши дверима) (Леся Українка); Вітер хляпав відчиненою кватиркою (П. Автомонов).

ТРЯСТИ́ (швидко й рвучко штовхати, хитати вгору й униз, з боку на бік), ТРУСИ́ТИ, СТРУ́ШУВАТИ, ТІ́ПАТИ, ПОТРЯСА́ТИ, ТО́РСАТИ розм., ТЕРМО́СИТИ (ТЕРМОСУВА́ТИ) розм., ТЕЛЕ́ПАТИ діал., ТРІ́ПАТИ рідко, ТЕЛІПА́ТИ рідко, ТЕРЕБИ́ТИ рідко, ТАРСУВА́ТИ рідко; СТРЯСА́ТИ (сильно). — Док.: трясну́ти, потрясти, трусну́ти, тіпнути, торсону́ти, термосну́ти, телепнути, трі́пнути, теліпну́ти, стрясти́, струси́ти. — Куди ти сунешся на мою голову! — крикнув Лаврін і почав трясти драбину (І. Нечуй-Левицький); Витягли Федора з гузиря, положили на рядно і почали трусити (Панас Мирний); Квітникарки струшували букетами просто перед обличчям жаданих покупців (Ю. Смолич); Плакав Петько, тіпаючи колиску, плакала дитина (С. Васильченко); Чепіга кілька разів заспокійливо потрясав булавою, щоб пригасити розбурхані пристрасті (С. Добровольський); Торсає він воза, аж в мене кістки торохтять (І. Нечуй-Левицький); Вона прокинулася від того, що хтось термосив її за плече (П. Загребельний); — Де гроші? — щосили верескнув драб, телепаючи князем (І. Франко); Бодай тебе, дівчинонько, сім раз дідько тріпав, така нічка темненькая, я до тебе сліпав (коломийка); Обома руками він .. теліпав свойого помічника, як грушу (І. Франко); Почали ми його знову теребити. Аж уже й піт нас проймає (Г. Хоткевич); Вони давай його тарсувати (Словник Б. Грінченка); Калитка осатанів, тіпався, посинів, стрясав дужими кулаками (К. Гордієнко).

ТРЯСТИ́ (під час їзди по нерівній, вибоїстій дорозі тощо), ТРУСИ́ТИ, ПІДКИДА́ТИ. — Док.: трясну́ти, потрясти́, трусну́ти, підки́нути. Їхала до села з Андрійчуком, перебалакувалась на грудкастій дорозі. Трясе, клята, кишки б їй витрясло! (Ю. Бедзик); Машина їхала важко й поволі, щоб їх не трусило (В. Кучер); Віз торохтить по камінні та підкидає на ямках — аж не всидиш (Б. Грінченко).

ТРЯСТИ́ (швидко рухати, робити чимось дрібні, неширокі помахи), ТРУСИ́ТИ, ТРІ́ПАТИ. — Док.: трясну́ти, трусну́ти, трі́пнути. Хо трясе бородою, сповняючи хату холодним вітром (М. Коцюбинський); А в самому натовпі звивається дядько Володько, трусить якоюсь свитиною (Марко Вовчок); То вона пригортала обшпарену руку, то тріпала нею, то приводила до рота, хукала — болість не німіла (Панас Мирний).