тріумфувати
РАДІ́ТИ (відчувати радість від чогось), РА́ДУВАТИСЯ, УТІША́ТИСЯ (ВТІША́ТИСЯ), ТІ́ШИТИСЯ, ПОТІША́ТИСЯ (маючи приємність, утіху від чогось); ТОРЖЕСТВУВА́ТИ (з приводу перемоги над кимсь, успіху в чомусь); ТРІУМФУВА́ТИ (з приводу якогось успіху). — Док.: зраді́ти, зра́дуватися розм. ура́дуватися (вра́дуватися) діал. уті́шитися (вті́шитися), сті́шитися розм. Вставало сонце з-за гори, Раділи люде встаючи (Т. Шевченко); (Сокуренко:) Невже ви не знаєте, що ми з Оксаною любимось вже більш року? Ви ж самі, дивлячись на наше кохання, радувались та втішались... (М. Кропивницький); (Химка:) Буде бабуся утішатися та доглядати онуків (Панас Мирний); Катруся тішилася своїм новим убранням (Н. Кобринська); Коли та дурниця забавляє вас, тішить, то чом же й не потішитись нею? (Панас Мирний); Віктор торжествував. Він відчував, що у нього наче виростають крила, — так радісно, сонячно було на душі (П. Автомонов); Михайло Щерба тріумфує в душі. Він, здається, добре зіграв свою роль (Д. Бедзик). — Пор. весели́тися.
Значення в інших словниках
- тріумфувати — тріумфува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- тріумфувати — ТРІУМФУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., рідко що. 1. Урочистим, всенародним святом відзначати перемогу; святкувати, радіти з нагоди перемоги. Прага співає, дзвенить, тріумфує, впиваючись радістю весни й перемоги (О. Гончар); // перен. Словник української мови у 20 томах
- тріумфувати — -ую, -уєш, недок., неперех. і рідко перех. 1》 Урочистим, всенародним святом відзначати перемогу; святкувати, радіти з нагоди перемоги. || перен., рідко. Височіти над чимось. 2》 Радіти, бути гордим з приводу якогось успіху. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тріумфувати — ТРІУМФУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., неперех. і рідко перех. 1. Урочистим, всенародним святом відзначати перемогу; святкувати, радіти з нагоди перемоги. Прага співає, дзвенить, тріумфує, впиваючись радістю весни й перемоги (Гончар, III, 1959, 458); // перен. Словник української мови в 11 томах