тріщина

ТРІ́ЩИНА (місце розриву на поверхні чогось), ШКАЛУ́БИНА розм.; РОЗКО́ЛИНА (велика, глибока); ШПАРИ́НА, ШПА́РА, ШПА́РКА (вузька, невелика). Гадючаться землею тріщини-розколини (З. Тулуб); Там упали (кулі) в якісь ізвори, зарилися в шкалубини скал (Г. Хоткевич); Лютує парубок і кінчики пальців до крові втискаються в розтріскані шпарини верби (М. Стельмах); Крізь шпари в стінах потягає знадвору холодом (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

тріщина — (місце розірваної поверхні) щілина, (глибока) розколина, шпара, шпарка, шпарина, розщелина. Словник синонімів Полюги
тріщина — трі́щина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
тріщина — див. ШКАЛУБИНА, ШПАРА, (між А і Б) П. непорозуміння, с. ТЕРТЯ Словник синонімів Караванського
тріщина — див. отвір Словник синонімів Вусика
тріщина — Шпара, шпарина, шпаринка, шпарка, шпарочка, щілина, щілинка, щілиночка, шкарубина, шкарубинка, шкалубинка, зашкалубинка, скалубинка, розколина, розколинка, розпадина, розпадина, див. розщілина, розсілина, щіль, щілка Словник чужослів Павло Штепа
тріщина — ТРІ́ЩИНА, и, ж. Щілина, місце розриву на поверхні чого-небудь, що покололось, лопнуло, тріснуло. Щось гуркнуло в синій пустелі. То від морозу лопнув лід. Словник української мови у 20 томах
тріщина — -и, ж. Щілина, місце розриву на поверхні чого-небудь, що покололось, лопнуло, тріснуло. Тріщина від утомленості тех. — тріщина в матеріалі об'єкта, яка утворюється від дії циклічного навантаження. || перен. Душевна рана, надрив. || перен., між ким. Великий тлумачний словник сучасної мови
тріщина — ТРІ́ЩИНА, и, ж. Щілина, місце розриву на поверхні чого-небудь, що покололось, лопнуло, тріснуло. Щось гуркнуло в синій пустелі. То від морозу лопнув лід. Свіжа тріщина заграла проти місяця павичевим пір’ям (Тют. Словник української мови в 11 томах