туберкульоз
ТУБЕРКУЛЬО́З мед., СУХО́ТИ мн. заст., СУХО́ТКА (СУХІ́ТКА) заст., БУГОРЧА́ТКА заст.; КОСТОГРИ́З (КОСТОЇ́ДА) (народна назва захворювання кісток). Кашель та ще довідка про туберкульоз перелякали Гельзнера (Д. Бедзик); Він був хворий на сухоти і тому не пішов у армію (М. Чабанівський); Успадкована від батька сухотка тліла в легенях і могла спалахнути щохвилини (Ф. Бурлака); — Що нового в штабі австрійської армії? — першим заговорив Потьомкін, ховаючи свої понівечені костоїдою пальці (С. Добровольський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- туберкульоз — туберкульо́з іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- туберкульоз — ТУБЕРКУЛЬО́З, у, ч., мед. Інфекційне захворювання, що викликається особливою бацилою, т. зв. паличкою Коха, і вражає різні органи (здебільшого легені) людини і деяких тварин. Словник української мови у 20 томах
- туберкульоз — -у, ч., мед. Інфекційне захворювання, що спричинюється особливою бацилою – паличкою Коха та вражає різні органи (здебільшого легені) людини і тварин; сухоти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- туберкульоз — туберкульо́з (від лат. tuberculum – гулька) загальне інфекційне захворювання людини і деяких тварин, що уражає здебільшого легені, кістки, шкіру, суглоби, кишечник. Збудник – особлива мікробактерія, т. з. паличка Коха. Інша назва – сухоти. Словник іншомовних слів Мельничука
- туберкульоз — Інфекційна хвороба, що виникає внаслідок зараження паличками Коха, перебіг затяжний, з утворенням вогнищ специфічного запалення; найчастіше виникає в легенях, може викликати захворювання кишківника, кістково-суглобової системи, шкіри та ін. Універсальний словник-енциклопедія
- туберкульоз — ТУБЕРКУЛЬО́З, у, ч., мед. Інфекційне захворювання, що викликається особливою бацилою, т. зв. паличкою Коха, і вражає різні органи (здебільшого легені) людини і деяких тварин. Словник української мови в 11 томах