увірвати

ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ (ВРИВА́ТИ), ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ (ударяючи, колючи); ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИ (колупаючи); ВІДШАРО́ВУВАТИ (шар від шару); ВІДКЛЕ́ЮВАТИ, ВІДЛІ́ПЛЮВАТИ (про приклеєне). — Док.: відокре́мити, відділи́ти, відірва́ти, урва́ти, увірва́ти (ввірва́ти), відлама́ти, ущипну́ти (вщипну́ти) (щипаючи) відколо́ти, відколупа́ти, відлупи́ти, відшарува́ти, відкле́їти, відліпи́ти. Судака чистять, обережно відокремлюють ножем верхній плавень і зябра (з популярної літератури); Висипав її (картоплю) в миску, налив олії, відділив собі три картоплини (М. Зарудний); Раз за разом гатить він дзюбаком у іловату опоку і відриває від неї кусні лепу (І. Франко); Потім (матроси) почали кайлом відламувати шматки вугілля (З. Тулуб); Відколювати зразки породи.

ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм., ЗАГРА́БИТИ що, розм. (силою, хитрістю тощо); ЗДОБУ́ТИ що (у бою, зі зброєю); ВІДІБРА́ТИ що, ВІДНЯ́ТИ що, ЗАГА́РБАТИ що, ЗАГРЕБТИ́ що, розм., ЗАГРАБА́СТАТИ що, розм., ЗГА́РБАТИ що, розм., ЗАПОПА́СТИ що, розм., ЗАЖЕ́РТИ що, розм. (привласнюючи чуже); УРВА́ТИ (УВІРВА́ТИ) (ВВІРВА́ТИ) що, розм., ВІДХОПИ́ТИ що, розм., ВІДХВАТИ́ТИ що, розм. (поспіхом, раптово або якусь частину). — Недок.: заволодіва́ти, оволодіва́ти, привла́снювати, присво́ювати, посіда́ти, запосіда́ти, бра́ти, забира́ти, займа́ти, захо́плювати, здобува́ти, відбира́ти, відніма́ти, зага́рбувати, загріба́ти, гребти́, заграба́стувати, граба́стати, запопада́ти, зажира́ти, урива́ти (врива́ти), відхо́плювати, відхва́чувати. (Благонравов:) Оволодіти станцією Колокол — це значить примусити німців негайно відкотитися за річку (О. Корнійчук); Забрав (німець) і цигарки. Жадібно вихопив їх, аж кишеню в шинелі вивернув, і привласнив (І. Ле); Присвоїв мою сокиру (Словник Б. Грінченка); Пан забрав собі кращі землі.., половина села мусила брати землю на шпилях понад крутими балками (І. Нечуй-Левицький); Займайте, хлопці, займайте гору за лісом! Гору займайте! От пропадуть, пропадуть нізащо! — говорив він у розпачі (О. Довженко); Єремія захопив Хорольщину, котру вже давно королі подарували Станіславові Жолкевському, і вже там хазяйнував (І. Нечуй-Левицький); Сьомого травня наші війська здобули Сапун-гору (В. Кучер); Добре запам'ятав посол умови, що відбирали в козаків усі їх вольності й права (З. Тулуб); Через рік, в голодне сухоліття, він жалуваною грамотою загарбав біля Бугу займанщину (М. Стельмах); Багач чуже загрібає, бо своєму ліку не знає (прислів'я); — Чаплинський, підстароста черкаський, теж був сумирний,.. а сам тільки дивився, як би заграбастати сотників хутір (П. Панч); (Палажка:) А йому аби запопасти гроші (Панас Мирний); Син оженився добре, а дочку ще треба заміж віддавати. Де ж його всячини їй набрати, як не з хазяйствечка у сватів увірвати? (Л. Яновська); — Колонізація північно-східного узбережжя є лише першим кроком до не дуже віддаленої мети: відхопити Камчатку від нашої імперії (М. Стельмах). — Пор. 1. зага́рбати.