угадник
ВІДГА́ДУВАЧ (той, хто вміє відгадувати сни, думки тощо), ВІДГА́ДНИК, УГА́ДНИК (ВГА́ДНИК), РОЗГА́ДНИК, ВІДГА́ДЬКО розм., УГА́ДЬКО (ВГА́ДЬКО) розм. Відгадувач думок; Відгадник таємниць. — От же й не вгадала, стара! Поганий ти угадько!.. (Б. Грінченко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- угадник — уга́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- угадник — УГА́ДНИК (ВГА́ДНИК), а, ч. Той, хто вміє вгадувати що-небудь. Словник української мови у 20 томах
- угадник — (вгадник), -а, ч. Той, хто вміє вгадувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- угадник — Уга́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- угадник — УГА́ДНИК (ВГА́ДНИК), а, ч. Той, хто вміє вгадувати що-небудь. Словник української мови в 11 томах