1. Словник синонімів української мови

угнівити

СЕ́РДИТИ (викликати почуття гніву), ГНІВИ́ТИ, ГНІ́ВАТИ, ПРОГНІВЛЯ́ТИ, ЗЛИ́ТИ, ЗЛОСТИ́ТИ, ОЗЛО́БЛЮВАТИ, ОЗЛОБЛЯ́ТИ. — Док.: розсе́рдити, осе́рдити рідше розгніви́ти, розгні́вати, прогніви́ти, прогні́вати, погніви́ти, угнівити (вгніви́ти) рідше розізли́ти, обізли́ти, озли́ти, озлоби́ти. А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану (Т. Шевченко); З ким жити, того не гнівити (прислів'я); Ще злить мене сей культ празникування, все одно як культ вінчання (Леся Українка); Незрозуміла Гальванескова балаканина дратувала й злостила її (Ю. Смолич); (Одарка:) Йому, бач, співи на думці, а до мене й не забалака!.. Чим я тебе прогнівила?.. (М. Кропивницький). — Пор. 2. дратува́ти, люти́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. угнівити — угніви́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. угнівити — УГНІВИ́ТИ (ВГНІВИ́ТИ), влю́, ви́ш; мн. угнівля́ть; док., кого, рідко. Те саме, що розгніви́ти. – Та на кого ж се ви гніваєтесь, голубонько? З ким сваритесь? – пита [дядько Володько]. – Та хто ж се вас угнівив? (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  3. угнівити — (вгнівити), -влю, -виш; мн. угнівлять; док., перех., рідко. Те саме, що розгнівити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. угнівити — УГНІВИ́ТИ (ВГНІВИ́ТИ), влю́, ви́ш; мн. угнівля́ть; док., перех., рідко. Те саме, що розгніви́ти. — Та на кого ж се ви гніваєтесь, голубонько? З ким сваритесь? — пита [дядько Володько]. — Та хто ж се вас угнівив? (Вовчок, VI, 1956, 283). Словник української мови в 11 томах
  5. угнівити — Угнівити, -влю, -виш гл. Прогнѣвить. Словник української мови Грінченка