удалину

ВДАЛИНУ́ (УДАЛИНУ́) (на далеку відстань; у далекий простір), ВДАЛЬ (УДА́ЛЬ), ВДА́ЛЕЧ (УДА́ЛЕЧ), ВДАЛЕЧІ́НЬ (УДАЛЕЧІ́НЬ). Настя заслоняє очі од сонця долонею, дивиться вдалину (С. Васильченко); Вже третій день удалину Мчить поїзд рейками дзвінкими (С. Олійник); Понад річкою луна покотилась удалину (А. Головко); Я рвався вдаль, як журавель у вирій (М. Рильський); Поїзд мчав удаль (О. Гуреїв); Славтеся, пісні дороги, Пройдені вдалеч і вшир (П. Воронько); Погляд поета летить удалечінь, в Україну (з газети).