удаль

ВДАЛИНУ́ (УДАЛИНУ́) (на далеку відстань; у далекий простір), ВДАЛЬ (УДА́ЛЬ), ВДА́ЛЕЧ (УДА́ЛЕЧ), ВДАЛЕЧІ́НЬ (УДАЛЕЧІ́НЬ). Настя заслоняє очі од сонця долонею, дивиться вдалину (С. Васильченко); Вже третій день удалину Мчить поїзд рейками дзвінкими (С. Олійник); Понад річкою луна покотилась удалину (А. Головко); Я рвався вдаль, як журавель у вирій (М. Рильський); Поїзд мчав удаль (О. Гуреїв); Славтеся, пісні дороги, Пройдені вдалеч і вшир (П. Воронько); Погляд поета летить удалечінь, в Україну (з газети).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. удаль — уда́ль прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. удаль — Удалині, удалину Словник чужослів Павло Штепа
  3. удаль — УДА́ЛЬ див. вдаль. Словник української мови у 20 томах
  4. удаль — див. вдаль. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. удаль — Удаль, -лі ж. Способность къ чему. Видно, яка удаль. Ном. № 2946. Словник української мови Грінченка