ужати
I. ЖА́ТИ (зрізати стебла злаків, трави), ЗЖИНА́ТИ, ПОЖИНА́ТИ, ЗАЖИНА́ТИ розм., ЖНИВУВА́ТИ (збирати хлібні рослини). — Док.: зжа́ти, ужа́ти (вжа́ти), пожа́ти. Я уранці виходжала, Золотеє жито жала (М. Рильський); Приблизно до 70-80-х років ХІХ ст. селяни зжинали злакові серпами (з журналу); Не ти (вороже) пожнеш пшениці стиглий лан (І. Гончаренко); З женця, що зажинає при корені, глузують, що він "цирульник" (Ю. Смолич); Прибули на поле, де Іван Архипович починав жнивувати (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ужати — ужа́ти дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- ужати — УЖА́ТИ (ВЖА́ТИ), ужну́, ужне́ш, док., що, діал. Зжати. – Господи, помагай! – сказала Лесиха і перша ужала жмінку спілого, колосистого жита (І. Франко); Два-три снопи ужне – руки мліють, на балачки тягне старого... (І. Словник української мови у 20 томах
- ужати — (вжати), ужну, ужнеш, док., перех., діал. Зжати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ужати — УЖА́ТИ (ВЖА́ТИ), ужну́, ужне́ш, док., перех., діал. Зжати. — Господи, помагай! — сказала Лесиха і перша ужала жмінку спілого, колосистого жита (Фр., І, 1955, 60). Словник української мови в 11 томах
- ужати — Ужати, ужну, -неш гл. Сжать часть чего нибудь. Словник української мови Грінченка