узбережжя
БЕ́РЕГ (край землі, а також місцевість, що прилягає до річки, озера, моря і т. ін.); БЕРЕЖИ́НА розм. (смуга землі уздовж певного водоймища); УЗБЕРЕ́ЖЖЯ, ПОБЕРЕ́ЖЖЯ, НАДБЕРЕ́ЖЖЯ (смуга землі і місцевіть уздовж берега моря, озера, великої ріки). Через кілька годин міст все ж таки було споруджено, і спочатку гармати, а за ними й вози повільно, але без втрат переправилися на лівий берег (З. Тулуб); Він.. пішов бережиною, по вузенькій стежечці, що крутилася поміж надбережними лозами (А. Кримський); Зі степу знову долітали сумні квиління чайки, та на узбережжі пищали кулики (Г. Епік); Весна кримського надбережжя огорнула його старе тіло, мов соки землі вливалися в душу (Ю. Яновський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- узбережжя — узбере́жжя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- узбережжя — (моря) берег, НАДБЕРЕЖЖЯ, берегова <�надбережна, прибережна> смуга. Словник синонімів Караванського
- узбережжя — [узбеиреж':а] -ж':а, р. мн. -еж Орфоепічний словник української мови
- узбережжя — УЗБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с. Берег; смуга землі, місцевість уздовж берега моря, озера, великої річки. Висока хвиля підіймалася на поверхні моря, котилась до берега, тут розсипалась і далеко заливала узбережжя (М. Словник української мови у 20 томах
- узбережжя — -я, с. Берег; смуга землі, місцевість уздовж берега моря, озера, великої річки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- узбережжя — Узбережжя, -жжя, -жжю; -режжя, -реж і -режжів, -режжям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- узбережжя — УЗБЕРЕ́ЖЖЯ, я, с. Берег; смуга землі, місцевість уздовж берега моря, озера, великої річки. Висока хвиля підіймалася на поверхні моря, котилась до берега, тут розсипалась і далеко заливала узбережжя (Трубл. Словник української мови в 11 томах
- узбережжя — Узбережжя, -жя с. Берегъ, побережье. Будеш лежати, Тарасе, на рідній Україні, на узбережжі славного Дніпра. К. (О. 1861. III. 6). Словник української мови Грінченка