1. Словник синонімів української мови

укочуватися

В'ЇЖДЖА́ТИ (УЇЖДЖА́ТИ) (їдучи, потрапляти в межі, всередину чогось), В'ЇЗДИ́ТИ (УЇЗДИ́ТИ), ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ, ВКО́ЧУВАТИ (УКО́ЧУВАТИ) розм., ВКО́ЧУВАТИСЯ (УКО́ЧУВАТИСЯ) розм.; ВЛІТА́ТИ, ВСКА́КУВАТИ (УСКА́КУВАТИ) (швидко). — Док.: в'ї́хати (уї́хати), заї́хати, вкоти́ти (укоти́ти), вкоти́тися (укоти́тися), влеті́ти, вско́чити (уско́чити). У двір в'їжджала ціла валка карет (І. Нечуй-Левицький); Коні були добрі, і за годину загін в'їхав у мовчазний зимовий ліс (О. Донченко); В село в'їздили (партизани) з піснями (Ю. Яновський); Коли це ворота рип: заїжджають до двору черкеси в шапках (Григорій Тютюнник); Залізна брама стояла широко отворена, і віз за возом заїздив на подвір'я (О. Кобилянська); Коли Гарецький вкотив на подвір'я Огієвських, Таїсія Федорівна.. не впізнала, хто завітав до них (П. Кочура); Потім віз м'яко вкотився на подвір'я, зафоркали коні, загриміли двері (М. Стельмах); На повній швидкості автомобілі влітають у Чаплинку (О. Гончар); Ізяслав ускочив у Київ, увірвався слідом за товарами Долгорукого, які везли на поживність киянам (П. Загребельний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. укочуватися — уко́чуватися 1 дієслово недоконаного виду ставати рівним, гладким від їзди або оброблення котком уко́чуватися 2 дієслово недоконаного виду котячись, проникати в середину чого-небудь Орфографічний словник української мови
  2. укочуватися — УКО́ЧУВАТИСЯ¹ (ВКО́ЧУВАТИСЯ), ується, недок., УКОТИ́ТИСЯ (ВКОТИ́ТИСЯ), о́титься, док. 1. Ставати рівною, гладкою від їзди або оброблення котком (про поверхню дороги, шляху і т. ін.). 2. тільки недок. Пас. до уко́чувати¹. УКО́ЧУВАТИСЯ² див. вко́чуватися¹. Словник української мови у 20 томах
  3. укочуватися — I (вкочуватися), -ується, недок., укотитися (вкотитися), -отиться, док. 1》 Ставати рівною, гладкою від їзди чи оброблення котком (про поверхню дороги, шляху і т. ін.). 2》 тільки недок. Пас. до укочувати 1). II див. вкочуватися I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. укочуватися — УКО́ЧУВАТИСЯ¹ (ВКО́ЧУВАТИСЯ), ується, недок., УКОТИ́ТИСЯ (ВКОТИ́ТИСЯ), о́титься, док. 1. Ставати рівною, гладкою від їзди або оброблення котком (про поверхню дороги, шляху і т. ін.). 2. тільки недок. Пас. до уко́чувати¹. УКО́ЧУВАТИСЯ² див. вко́чуватися¹. Словник української мови в 11 томах
  5. укочуватися — Укочуватися, -чуюся, -єшся сов. в. укотитися, укочуся, -тишся, гл. Вкатываться, вкатиться. Покотився тоді сліпуючи та й укотивсь у лисиччину норку. Грин. І. 178. Словник української мови Грінченка