уладнати

УЛА́ГОДИТИ (ВЛА́ГОДИТИ) (довести до бажаного успішного результату), ЗАЛА́ГОДИТИ, НАЛА́ГОДИТИ (стосунки), ПОЛА́ГОДИТИ, УЛАДНА́ТИ (ВЛАДНА́ТИ), ПОЛАДНА́ТИ, ПОПРА́ВИТИ, УТРЯСТИ́ (ВТРЯСТИ́), ЗЛА́ГОДИТИ діал. — Недок.: ула́годжувати (вла́годжувати), зала́годжувати, нала́годжувати, ула́днувати (вла́днувати), пола́днувати, поправля́ти, утряса́ти (втряса́ти), зла́годжувати. Він вірив, що якісь добрі духи візьмуть на себе обов'язок улагодити його внутрішні почування, його родинне життя (Г. Хоткевич); Гаркуша, ковтаючи дівочі смішки, обіцяв усе влагодити, усе зробити (О. Гончар); Олексій сповіщав, що сам прибуде... От тоді можна буде все й уладнати з незговірливим головою (В. Логвиненко); Ольга буде зо мною — вона так поладнала свої справи, щоб могти виїхати зо мною на довший час (Леся Українка). — Пор. пола́годжувати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уладнати — уладна́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. уладнати — док., влагодити, полагодити, залагодити, з. загодити; (що) упорядкувати, налагодити, дати раду чому; п! УЛАГОДЖУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. уладнати — УЛАДНА́ТИ див. ула́днувати. Словник української мови у 20 томах
  4. уладнати — див. уладнувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. уладнати — УЛАДНА́ТИ див. ула́днувати. Словник української мови в 11 томах
  6. уладнати — Уладнати, -днаю, -єш гл. 1) Уладить. 2) Поладить. Ніяк не владнають. Лохв. у. Словник української мови Грінченка