улупити

ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ, МЕТНУ́ТИСЯ, МЕТНУ́ТИ рідше, МАЙНУ́ТИ, ПОМЧА́ТИ підсил., ПОМЧА́ТИСЯ підсил. рідше, ПОНЕСТИ́СЯ підсил., ПОЛЕТІ́ТИ підсил., ПОЛИ́НУТИ підсил., ПОРИ́НУТИ розм., ПОГНА́ТИ розм., ПОГНА́ТИСЯ розм., ДРЕМЕНУ́ТИ розм., ЧКУРНУ́ТИ розм., ПИ́РСНУТИ розм., ПРИ́СНУТИ розм. рідше, ДМУХНУ́ТИ розм., ДУ́НУТИ розм., ПОДУ́ТИ (ПОДУ́НУТИ) розм., ЗАЛОПОТА́ТИ (ЗАЛОПОТІ́ТИ) розм., ПОЛОПОТА́ТИ (ПОЛОПОТІ́ТИ) розм., МОТНУ́ТИСЯ (МОТОНУ́ТИСЯ) розм., ПОМЕСТИ́ розм., УДЖИГНУ́ТИ (ВДЖИГНУ́ТИ) розм., ПОЧЕСА́ТИ розм., ПОКАТА́ТИ розм., УЛУПИ́ТИ (ВЛУПИ́ТИ) розм., УРІ́ЗАТИ (ВРІ́ЗАТИ) розм., ГАЙНУ́ТИ розм., ГАСОНУ́ТИ розм., ХУ́РКНУТИ розм., ШАРА́ХНУТИ розм., ШАРА́ХНУТИСЯ розм., ШАРАХОНУ́ТИ розм., ШКРЯБНУ́ТИ розм., ПРИПУСТИ́ТИ розм., ШУ́СНУТИ розм., ШМИГНУ́ТИ (ШМИГОНУ́ТИ) розм., ПОМАХА́ТИ розм., МАХНУ́ТИ (МАХОНУ́ТИ) розм., ПОШУМІ́ТИ розм., ПОЧУХРА́ТИ розм., ГАЗОНУ́ТИ фам., ДРАПНУ́ТИ (ДРЯПНУ́ТИ) фам., ДРАПОНУ́ТИ (ДРЯПОНУ́ТИ) фам., УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) фам., ПІГНА́ТИ діал., ПОМКНУ́ТИ діал., ЗЛОПОТІ́ТИ діал., ПЕРХНУ́ТИ діал., ШУРНУ́ТИ діал.; ХЛИ́НУТИ розм., ПОСИ́ПАТИСЯ розм. (масово, навально). Пан кричить: "Хутко, хутко!" Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг (Марко Вовчок); Охрім кинувсь до воріт, як опечений (Д. Мордовець); Нечутно з'явились черниці. Гиря до них: — Побіжіть котора та покличте Ларивона! .. Черниці метнулись обидві (М. Куліш); — Йосипе, поїдемо за жінкою? — і Яків, не дожидаючи одказу, хутко метнув з хати (Панас Мирний); Мигцем майнула (Єлька) через садки, заховалась у бур'янах на кладовищі (О. Гончар); — Я бігом помчав до її будинку (Ю. Яновський); Коли смерклося, вона тихо вийшла з дому і помчалась вулицею до найближчої трамвайної зупинки (Р. Іваничук); — Стій! Куди ти? — Я не можу балакати з комедіантами, — одрізав він і понісся коридором (Л. Яновська); Полетіла Катерина і не одяглася (Т. Шевченко); "Грицьку, кохання моє", — шепнула вона йому, щоб ніхто не чув, та й полинула до комори (Ганна Барвінок); Народ так і поринув до Ковбанишиної хати (П. Куліш); Щур спинився на часинку, подумав і, спотикаючись, погнав у переулок (С. Васильченко); Манька стрілою погналася в кухню. Убігла, аж ледве дихати може (Олена Пчілка); Вам на думку спадає шалене бажання самому дременуть на зелене поле, а потім повернуть на сошу й ударить сошею, не озираючись (Остап Вишня); Роман Петрович швиденько перетнув подвір'я і.., не заходячи до хати, чкурнув поза погрібником кудись у городи (В. Козаченко); Раптом звіявся вітер, а те стадо як пирсне, так і пропало (М. Коцюбинський); Кіт, зачувши звуки в коморі, приснув від дверей (І. Цюпа); Вдарила така страшна тривога, Що я, міцно заціпивши зуби, Натиснув на голові крисаню І дмухнув дорогою щодуху (І. Франко); Першою ускочила (Люба) в двір і залопотіла до нещодавно збудованої хатини (М. Стельмах); Їй же так хотілося швидше полопотіти босоніж по піщаній стежці (Ю. Збанацький); (Терень:) Ану, Прядочко, мотнись до канцелярії (І. Микитенко); Підскочила (Салимонія Пилипівна) з місця, .. мотонулася до мисника (Остап Вишня); Уджигнув з хати (Словник Б. Грінченка); Повернула (дівчина) круто наліво, почесала яриною (Панас Мирний); Ми швиденько перебігли греблю й покатали битим шляхом між двома окопами (І. Нечуй-Левицький); Джурило, замість кидатися на порятунок своїм, врізав подалі від страшного місця (П. Загребельний); Килина.. гайнула через підсобку надвір... (Є. Гуцало); А давай хуркнем у Сорочинці! (Словник Б. Грінченка); Люди шарахнули у двір за рядном (Панас Мирний); Бахнув постріл, а натовп з криком і з зойками зрушився й шарахонув геть (А. Головко); Юра і Ваня зірвалися і припустили щодуху вздовж вулиці (Ю. Смолич); Він швиденько шуснув протоптаною стежечкою в бур'яни (С. Васильченко); Втікач шмигнув у соняшники (Григорій Тютюнник); Шахтарі, перешіптуючись поміж собою, шмигонули в комбінат (М. Колесников); — Махнемо завтра на хутори? Всі хлопці побіжать... (М. Чабанівський); Здавалося, що Андрійко ось-ось скочить з коня і пошумить лісами на північ (Юліан Опільський); Вернувсь Мірошник наш додому, До церкви прямо почухрав (Є. Гребінка); — Ади, твій ворог, як тілько побачив, що ти наближаєшся, зараз драпнув і сховався до свойого замку (І. Франко); Драпонув (хлопчик) поза хату, тільки закурілось (А. Свидницький); Ото дряпонув! аж потилиця лиска! (Словник Б. Грінченка); Він мене вивіз за город. Вже вечоріло, встав я.. і вдарив на ліс (збірник "Народні оповідання"); Пасу вівці на дубрівці, на долину зігнав, Нагадався за дівчину, та й додому пігнав (коломийка); — Вибігли до них татуньо з палицею, а вони лиш поза хату злопотіли, як коні (І. Франко); Миколай шурнув у лози, але скоро вернув, біжучи (Г. Хоткевич); Як з прорваної раптом штучної греблі хлинула враз дітвора (С. Тудор). — Пор. 1. бі́гти.

УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) кого, по чому, в що, чим (завдати кому-небудь більшої чи меншої сили удару), БА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ розм., БУ́ХНУТИ розм., БА́ЦНУТИ розм., БЕ́ХНУТИ розм., БЕБЕ́ХНУТИ розм., СТУ́КНУТИ розм., СТУСНУ́ТИ розм., СТУСОНУ́ТИ підсил. розм., ДЗИ́ЗНУТИ (ДЗИ́ҐНУТИ) розм., СВИ́СНУТИ розм., ВІДВА́ЖИТИ розм., ЦЮ́КНУТИ розм., СУНУ́ТИ розм., ДА́ТИ по чому, в що, фам., МАЗНУ́ТИ фам., ЗМА́ЗАТИ фам., ПРИПЕЧА́ТАТИ фам., ГА́КНУТИ розм., ГАГА́КНУТИ розм., ЗАГИЛИ́ТИ розм., ПЕРЕХРЕСТИ́ТИ розм., НАВЕРНУ́ТИ розм., ПРОЇ́ХАТИСЯ розм., ХВИ́СНУТИ розм., ХВИ́СЬНУТИ розм., ХЛИСНУ́ТИ розм., ПРИГОСТИ́ТИ розм., БРЯ́ЗНУТИ розм., ЗАЦІДИ́ТИ вульг., ЗАЇ́ХАТИ вульг., ЗАТОПИ́ТИ вульг., З'ЇЗДИТИ вульг., УДЕ́РТИ (ВДЕ́РТИ) діал., УДРА́ТИ (ВДРА́ТИ) діал., МОЛОСНУ́ТИ діал., ТЕЛЕ́ХНУТИ діал., ВАЛЬНУ́ТИ діал., ГРЯ́НУТИ діал., ШЕМЕНУ́ТИ діал., ФРА́СНУТИ діал., ТРА́ХНУТИ розм., УГАТИ́ТИ (ВГАТИ́ТИ) розм., УЛУПИ́ТИ (ВЛУПИ́ТИ) розм., УШКВА́РИТИ (ВШКВА́РИТИ) розм., УШПА́РИТИ (ВШПА́РИТИ) розм., ШКВАРНУ́ТИ (ШКВА́РКНУТИ) розм., УШКВАРНУ́ТИ (ВШКВАРНУ́ТИ) розм., ШАРНУ́ТИ розм., УЖА́РИТИ (ВЖА́РИТИ) розм., ОГРІ́ТИ розм., УГРІ́ТИ, УРІЗАТИ (ВРІ́ЗАТИ), УЧЕСА́ТИ (ВЧЕСА́ТИ) розм., УЧИ́СТИТИ (ВЧИ́СТИТИ) розм., ЧЕСОНУ́ТИ розм., ДОВБОНУ́ТИ розм., СТРУГНУ́ТИ розм., УДЖИГНУ́ТИ (ВДЖИГНУ́ТИ) розм., МОРСНУ́ТИ розм., ЛУ́СНУТИ фам., ДРИ́ЗНУТИ фам., ДВИГНУ́ТИ (ДВИ́НУТИ) фам., ДВИГОНУ́ТИ фам., ЛИГНУ́ТИ вульг. (з великою силою); ПОТЯГНУ́ТИ (ПОТЯГТИ́) розм., ВИ́ТЯГНУТИ (ВИ́ТЯГТИ) розм., ХРЬО́ПНУТИ розм., ХРЯ́ПНУТИ розм., ХРЯ́СНУТИ розм., ОПЕРЕЗА́ТИ розм., УПЕРЕЗА́ТИ (ВПЕРЕЗА́ТИ) розм., ПОЛОСНУ́ТИ розм., ПОЛОСОНУ́ТИ підсил. розм., ОПЕРІ́ЩИТИ підсил. розм., УПЕРІ́ЩИТИ (ВПЕРІ́ЩИТИ) підсил. розм., УРЕПІ́ЖИТИ (ВРЕПІ́ЖИТИ) підсил. розм. (перев. батогом, різкою, палицею й т. ін., залишаючи довгий слід); ЛЯ́СНУТИ, ПЛЕСНУ́ТИ (долонею, утворюючи ляскіт). Олеся.. легко вдарила Балабуху по плечі: — Та покинь-бо оту люльку та говори зі мною (І. Нечуй-Левицький); Хорунжий люто замахнувся нагаєм на курінного Хліба,.. але Хліб так ударив ланцюгом Хорунжого, що той тільки несамовито зойкнув і упав мертвим (О. Довженко); Думала, що (чоловік) бахне сокирою і воліла, щоби вперед сама загинула (В. Стефаник); Велика дошка впала зверху так близько, що ледве не бабахнула мене по голові (Л. Смілянський); — Ох! ох! ох! — стогнав голова. — Це він! це сатана! як бухнув мене в спину, то в мене з очей так і посипались іскри (І. Нечуй-Левицький); Твердий кулак стукнув Хому просто по зубах і той заїкнувся на півслові (У. Самчук); Двоє малюків теж завелися, мов півники: — Не бризкайся, бо так і дзизну! — Ану дзизни! (О. Гончар); Свиснув нагай по обличчі старого Івана, і зачервоніла кривава рана (Мирослав Ірчан); Пампушка був кинувся до незнайомого, щоб цюкнути його шаблею (О. Ільченко); Випроставши руки, він сунув кулаком у щелепи старшину (С. Васильченко); Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї (Ю. Яновський); Так Турн, Палланта підпустивши, Зо всіх сил келепом мазнув (І. Котляревський); — От я тобі кулаком під дихало змажу, щоб ти не патякав своїм дурним язиком, — насварився хтось із гурту (Григорій Тютюнник); (Тарас:) Як припечатаю, так і спухнеш (І. Микитенко); Звичайно, потурати не слід, — було б таки заїхати по мармизі (А. Головко); — Признаюсь, я з великим би задоволенням зараз з'їздив би вам по пиці (С. Добровольський); Панич якось його чи вскубнув чи вщипнув. А той як виважить руку, як удере його з усього маху по пиці (Панас Мирний); Коли б хто не телехнув із-за вугла по голові (Словник Б. Грінченка); Гринь Воробець хопив за тріпачку, вальнув раз Якима по спині (В. Козаченко); — Отворіт, на милість Бога, отворіт! — закричала стара і з цілим розмахом грянула собою о двері колиби (І. Франко); Та в тій хвилі Осел як не замахне ногою, як не фрасне Вовка копитом у зуби (І. Франко); — Та трахни його, Артеме, щоб знав, як! (А. Головко); Григорій з розгону вгатив його кулаком в обличчя (М. Стельмах); Зірвав (благочинний) з гвіздка кадильницю і, розмахнувши нею до свисту, влупив отця Олександра по голові (І. Микитенко); — Якби таким (києм) хоч один раз ушкварити твого дурного батька, так він би і з місця не піднявся (Г. Квітка-Основ'яненко); Тут лейтенант як вшпарить по гітлерівцях з одного боку, ну, а я з другого (М. Стельмах); Далі огрів (дядько) мене зо всії руки по плечах (Марко Вовчок); — Він як схопиться та як вріже мене у вухо, так, вірите, я аж заточився (Л. Первомайський); — Баран як розженеться, як вчистить у лоб! Вовк — беркиць у яр... (казка); — А може, то такий прийом новий, — Візьмуть і книжкою.. Добряче довбонуть по голові? (В. Еллан); Та як виважить долоню, та як морсне по виду мене (А. Тесленко); Як тільки котрий (наймит) оце розігне спину, то Юруш зараз його лусне нагайкою по спині (І. Нечуй-Левицький); В одну мить, двигнувши ногою одного солдата, вдарив (чоловік) другого навідліг кулаком і кинувся тікати (І. Микитенко); Мов коліном хто у груди двигонув (Г. Хоткевич); Юрко.. лигнув Вітьку ногою і все ж таки заліз у бричку першим (О. Сизоненко); (Настя:) Мартине, відчепись! Бо єй-богу, качалкою по спині потягну (І. Карпенко-Карий); Батько.., не знайшовши різки, Дрючком Хведька разів із шість оперезав! (П. Гулак-Артемовський); — Ніхто не зачепить тебе, ніхто нагайкою не полосне по спині (М. Стельмах); Прибіг Хома.. і, не говорячи ні слова, вперіщив Гната батурою по спині (Григорій Тютюнник); Як я врепіжив його батогом, то він аж скрутився (Словник Б. Грінченка). — Пор. 2. би́ти, 1. штовхну́ти.