упасати
I. ПА́СТИ (худобу, птицю); ПОПАСА́ТИ розм., ПОПА́СУВАТИ рідше (перев. у дорозі або час від часу); НАПАСА́ТИ, УПАСА́ТИ (ВПАСА́ТИ) розм., НАПА́СУВАТИ рідше (досита); ПІДПАСА́ТИ розм. (трохи або час від часу). — Док.: попа́сти, напа́сти, упа́сти (впа́сти), підпа́сти. Ой пасла я коровиці, телята маленькі, Погубила по долині літа молоденькі (коломийка); Іде Марко з чумаками. Ідучи співає, Не поспіша до господи — Воли попасає (Т. Шевченко); Уночі хлопці попасують коней, розповідають історії (М. Шеремет); У неділю багацький син на конику грає, — Бурлак бідний напас вола Та вже й запрягає (дума); — Синку, чи впасеш свинку (М. Номис); Кінь голодний, я його підпасаю (А. Шиян).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- упасати — упаса́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- упасати — УПАСА́ТИ (ВПАСА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УПА́СТИ (ВПА́СТИ), су́, се́ш, док., кого, що, розм. Пасучи худобу, птицю, давати їм можливість добре наїстися; могти, уміти добре пасти, напасти. – Синку, чи впасеш свинку?... Словник української мови у 20 томах
- упасати — (впасати), -аю, -аєш, недок., упасти (впасти), -су, -сеш, док., перех., розм. Пасучи худобу, птицю, давати їм можливість добре наїстися; могти, уміти добре пасти, напасти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- упасати — УПАСА́ТИ (ВПАСА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УПА́СТИ (ВПА́СТИ), су́, се́ш, док., перех., розм. Пасучи худобу, птицю, давати їм можливість добре наїстися; могти, уміти добре пасти, напасти. — Синку, чи впасеш свинку?... Словник української мови в 11 томах
- упасати — Упасати, -саю, -єш сов. в. упасти, -су, -сеш, гл. Упасать, упасти. Синку, чи впасеш свинку? Ном. № 12729. Ніяк я овець не впасу, — усе додому тікають. Грин. І. 221. Словник української мови Грінченка