уп'ять

ЗНОВ (ЗНО́ВУ) (про дію — ще раз, повторно), НА́НОВО, СПОЧА́ТКУ, ЗНО́В-ТАКИ (ЗНО́ВУ-ТАКИ) підсил., ЗА́НОВО розм., УП'Я́ТЬ діал. Лампа спалахнула, а далі знов почала горіти з такою самою ясністю, як і перше (Леся Українка); Тимофій з незвичною спритністю влетів у Буг, і не скоро його голова піднялась над водою, знову зникла і знову з'явилася (М. Стельмах); Ні, треба наново розглянуть справу без гніву, спокійно (М. Коцюбинський); Скоро край і п'ятому десятку, І юнацький пал не до лиця... Але так хотілось би — спочатку І — признаться щиро — без кінця (М. Рильський); Знов-таки кажу — може, песимізм мій хвильовий, викликаний поганим самопочуттям (М. Коцюбинський); — Значить, коли послухати, Свириде, твого слова, усе мені треба починати заново? (М. Стельмах); — Ну, мені ж уп'ять так важко стало коло серця... уп'ять так запекло, що... й не знаю (А. Тесленко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уп'ять — уп'я́ть прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. уп'ять — хохл. (опять) знову знов, знову, ізнов Словник чужослів Павло Штепа
  3. уп'ять — УП'Я́ТЬ див. вп'ять. Словник української мови у 20 томах
  4. уп'ять — присл., діал. Знову. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. уп'ять — Уп'ять нар. Опять. От через кілька там днів баба вп'ять збірається у ярмарок. Словник української мови Грінченка