1. Словник синонімів української мови

уривковий

УРИ́ВЧАСТИЙ (який переривається через короткі проміжки часу; не суцільний); УРИ́ВИСТИЙ, УРИ́ВАНИЙ, УРИ́ВКОВИЙ, ЗРИ́ВИСТИЙ, ОБРИ́ВИСТИЙ, ВІДРИ́ВЧАСТИЙ, ПЕРЕРИ́ВЧАСТИЙ, ПЕРЕРИ́ВИСТИЙ, ПЕРЕРИ́ВАНИЙ, ПЕРЕРИ́ВЧАТИЙ, ПЕРЕБИ́ВЧАСТИЙ, ВІДРУ́БНИЙ, РВА́НИЙ, РУ́БАНИЙ, ДИСКРЕ́ТНИЙ, ФРАГМЕНТА́РНИЙ (складений з окремих частин). Розповідь його була уривчаста. Раз по раз він замовкав і, завмерши, дивився в простір (М. Трублаїні); Вона (Катя) витисла лише кілька уривистих плутаних фраз (І. Волошин); Горло йому стиснула спазма, і він продовжував уриваним голосом: — Я... я... просто вбив би себе зараз за те, що не послухав вас тоді (І. Багмут); — Заспокойтесь, Надійко... Заспокойтесь, благаю вас, — зривистим голосом промовив Лебідь (Я. Баш); Промови не чути. Вона відривчастими шматками падає в натовп і запалює його (І. Кириленко); У хаті стало тихо-тихо, тільки.. чутно було скрип пера або одрубні вимови Пороха (Панас Мирний); Промова його лилась, як важке розтоплене залізо, не роблена, не книжна, а рвана, жвава й уривчаста (І. Нечуй-Левицький); Костецький продовжував говорити різко, короткими рубаними фразами (Л. Первомайський); Дискретний сюжет.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уривковий — ури́вковий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. уривковий — [уриўковией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  3. уривковий — УРИ́ВКОВИЙ, а, е. Те саме, що ури́вчастий. Якогось заокругленого знання, ясного світогляду у Лімбаха не було; те, що він знав, було одностороннє, припадкове [випадкове] та уривкове (І. Словник української мови у 20 томах
  4. уривковий — -а, -е. Те саме, що уривчастий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. уривковий — УРИ́ВКОВИЙ, а, е. Те саме, що ури́вчастий. Якогось заокругленого знання, ясного світогляду у Лімбаха не було; те, що він знав, було одностороннє, припадкове [випадкове] та уривкове (Фр., IV, 1950, 247). Словник української мови в 11 томах