уставити

ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (уводити щось нове в дію, у практику і т. ін.), ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), УВО́ДИТИ (ВВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, УСТАВЛЯ́ТИ (ВСТАВЛЯ́ТИ) заст., НАСТАНОВЛЯ́ТИ заст. (якісь звичаї, порядки і т. ін.); НАСА́ДЖУВАТИ, НАСАДЖА́ТИ (насильно). — Док.: запрова́дити, впрова́дити (упрова́дити), увести́ (ввести́), завести́, уста́вити (вста́вити), настанови́ти, насади́ти. Купріян.. не марнував часу та запроваджував у своєму господарстві цих машин якомога більше (Григорій Тютюнник); Він з численними добровільними помічниками.. впроваджує механізоване доїння (І. Волошин); Як павук, закутавшись у свою павутину, сидить (Гамза) і щодня нові порядки уводить (Панас Мирний); Він дедалі в смак ввіходив І потроху в себе в графстві Інші звичаї заводив (Леся Українка); Усю землю розбила (княгиня Ольга), уставила волості, погости (С. Скляренко); — Закон? — знову викрикує (хтось) зсередини: — то ви (пани) самі настановили такий закон!.. (Панас Мирний); (Калинович:) Трудно там правду насадить, де споконвіку у корені лежить неправда! (І. Карпенко-Карий). — Пор. 2. устано́влювати.

ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ) (вносити в твір, використовувати в творі), ВКЛЮЧА́ТИ, ВСТАВЛЯ́ТИ (УСТАВЛЯ́ТИ). — Док.: ввести́ (увести́), включи́ти, вста́вити (уста́вити). Автори давніх українських драм часто вводили в свої п'єси монологи (з журналу); Іван Франко перший поставив українську літературу на ґрунт нового класу, перший увів до неї нового героя (П. Козланюк); У свій невеличкий "Буквар" він (Т. Шевченко) включив 13 зразків цього жанру (приказок) (з журналу); Балабуха писав ті байки й вірші, вставляючи прізвища чоловіків та молодиць (І. Нечуй-Левицький).

ВСТАВЛЯ́ТИ (УСТАВЛЯ́ТИ) (закріплювати в чому-небудь), ВПРАВЛЯ́ТИ (УПРАВЛЯ́ТИ), ВРУ́БУВАТИ (УРУ́БУВАТИ). — Док.: вста́вити (уста́вити), впра́вити (упра́вити), вруба́ти (уруба́ти). Антон разом з військовим комендантом уставляв нове вікно (С. Чорнобривець); Вставити зуби; Ювелірні ограновані кристали алмазу — брильянти — вправляють у металеві оправи здавна відомим способом зачеканення (з журналу); І мури так врубали в гору, що вони були ніби подовженням її (А. Хижняк).

ВСТАВЛЯ́ТИ (УСТАВЛЯ́ТИ) (при розмові включати свої слова в чиєсь мовлення), ДОКИДА́ТИ розм., ПІДКИДА́ТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ) розм., ВВЕРТА́ТИ (УВЕРТА́ТИ) розм., ПРОХО́ПЛЮВАТИСЯ розм., ВТУ́ЛЮВАТИ (УТУ́ЛЮВАТИ), ВТУЛЯ́ТИ (УТУЛЯ́ТИ). — Док.: вста́вити (уста́вити), доки́нути, підки́нути, вверну́ти (уверну́ти), прохопи́тися, втули́ти (утули́ти). Він мінився на виду, вставляв не до речі репліки (І. Ле); Біля його сиділа й щебетала Гаїнка, а дід Дорош докидав часом і собі слівце (Б. Грінченко); — Їм більше глиняні черепочки попадаються, — авторитетно підкидає Супрун (О. Гончар); Іванов.. заговорив зовсім спокійно, коли, нарешті, стала змога прохопитись крізь загальні вигуки (Ю. Смолич); Втуливши яке слово не до ладу, можна спинитись і почати заново (С. Васильченко). — Пор. сказа́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уставити — уста́вити 1 дієслово доконаного виду поставити щось на чомусь уста́вити 2 дієслово доконаного виду вкласти, вмістити щось у середину чого-небудь Орфографічний словник української мови
  2. уставити — [ўставиетие] = вставити -аўл'у, -виеш, -аўл'ат'; нак. -аў, -аўтеи Орфоепічний словник української мови
  3. уставити — УСТА́ВИТИ¹ див. уставля́ти¹. УСТА́ВИТИ² див. вставля́ти¹. Словник української мови у 20 томах
  4. уставити — уста́вити розташувати (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. уставити — I див. уставляти I. II див. вставляти I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. уставити — УСТА́ВИТИ¹ див. уставля́ти¹. УСТА́ВИТИ² див. вставля́ти¹. Словник української мови в 11 томах
  7. уставити — Уставити см. уставляти. Словник української мови Грінченка