ушкрябнутися
ПОРА́НИТИСЯ (заподіяти собі рану, рани), ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ, УШКРЯ́БНУТИСЯ (ВШКРЯ́БНУТИСЯ) (звич. не сильно); УРІ́ЗАТИСЯ (ВРІ́ЗАТИСЯ), ПОРІ́ЗАТИСЯ (чимось гострим); УРУБА́ТИСЯ (ВРУБА́ТИСЯ) (рубаючи). Часто трапляється, що, працюючи на полі, доводиться поранитися (М. Носаль); Як пролазив Митруньо крізь пліт, то з поспіху роздер на собі сорочину й покалічився в личко (Лесь Мартович); — А ваша голова? — запитав Саїд. — Пусте. Я ж надміру важкий і, падаючи, вшкрябнувся об колесо (І. Ле); — Відійди, сонечко, бо можу врізатись. — Обшкрябуйся швидше та їдьмо! — Спершу глянемо, що там у нього, — складаючи бритву, каже Левко Іванович (О. Гончар); Чоловік ногу врубав — ..робив до воза люшню і врубався (Б. Грінченко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ушкрябнутися — ушкрябну́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- ушкрябнутися — УШКРЯБНУ́ТИСЯ (ВШКРЯБНУ́ТИСЯ), ну́ся, не́шся, док. Зробити собі подряпину, зачепившись за що-небудь; // Поранитися (звичайно не сильно). – А ваша голова? – запитав Саїд. – Пусте. Я ж надміру важкий і, падаючи, вшкрябнувся об колесо (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
- ушкрябнутися — (вшкрябнутися), -нуся, -нешся, док. Зробити собі подряпину, зачепившись за що-небудь. || Поранитися (звичайно не сильно). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ушкрябнутися — УШКРЯБНУ́ТИСЯ (ВШКРЯБНУ́ТИСЯ), ну́ся, не́шся, док. Зробити собі подряпину, зачепившись за що-небудь; // Поранитися (звичайно не сильно). — А ваша голова? — запитав Саїд. — Пусте. Я ж надміру важкий і, падаючи, вшкрябнувся об колесо (Ле, Міжгір’я, 1953, 110). Словник української мови в 11 томах