ущасливити

ОЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ (робити щасливим кого-небудь), ЩАСЛИ́ВИТИ, УЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ (ВЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ). — Док.: ощасли́вити, ущасли́вити (вщасли́вити), ощасти́ти заст. Батьки повірили, що на долю цієї дитини випало ощасливлювати інших (Ірина Вільде); Мав нахил він один — охоту дарувать, Щасливити людей (М. Рильський); Лише загальне добро може ущасливити одиницю (Н. Кобринська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ущасливити — ущасли́вити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ущасливити — УЩАСЛИ́ВИТИ див. ущасли́влювати. Словник української мови у 20 томах
  3. ущасливити — див. ущасливлювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ущасливити — УЩАСЛИ́ВИТИ див. ущасли́влювати. Словник української мови в 11 томах
  5. ущасливити — Ущасливити, -влю, -виш гл. Осчастливить. Розкажу вам, як Создатель мою душу ущасливив. К. Псал. 147. Словник української мови Грінченка