фаворит
КОХА́НЕЦЬ (чоловік, що перебуває в позашлюбному зв'язку з жінкою або дівчиною), КОХА́НОК розм., КОХА́Н розм., КОХА́НКО розм., ПОЛЮБО́ВНИК розм., ЛАСКА́ВЕЦЬ фольк., ПА́СІЯ заст., ЛЮБА́С діал.; ФАВОРИ́Т (коханий знатної, високої становищем жінки). Солдат заглядає у вікно і думає: "Може, коханця має?" За якийсь час справді появився у дверях молодий легінь. Жінка на порозі обняла його, поцілувала (В. Королович); Шлюбна жінка покинула Сенька перед кількома роками й утекла з своїм коханком до Америки (Лесь Мартович); Вони з усією селянською простотою обізвали її сучкою, згадали її полюбовників (М. Стельмах); Тіло несуть, коня ведуть, кінь головку клонить; за ним іде чорнявая, білі ручки ломить... Весь світ сходить, та не найде такого ласкавця (П. Чубинський); Прилюдно цілувалася і обіймалася (Паланга) з ним, не криючись навіть, що має любаса (М. Коцюбинський); Не сів би хутором на тому шматку над Тясмином мій пращур Козюшевський, то сів би якийсь фаворит Катерини (Д. Бедзик).
УЛЮ́БЛЕНЕЦЬ (той, кого дуже люблять, цінують), ЛЮБИ́МЕЦЬ, УКО́ХАНЕЦЬ, ОБРА́НЕЦЬ поет., УЛЮ́БЛЕНИК рідше, ЛЮ́БЛЕНЕЦЬ рідше, ВИБРА́НЕЦЬ рідше; ФАВОРИ́Т (улюбленець знатної особи; спорт. — кращий спортсмен, улюбленець публіки); ПРОТЕЖЕ́ книжн. (особа, яку люблять і якій допомагають в службовій кар'єрі тощо); ЛЮБИ́МЧИК розм. (той, кого дуже люблять, виділяють на шкоду іншим). Юнга.. став улюбленцем маленької моряцької родини (М. Трублаїні); Я, врадуваний такою несподіваною стрічею, поставив колишньому любимцеві нараз кілька питань (О. Кобилянська); Данилко поклав його (жайворонка з тіста) перед себе на парті і, пишучи у зошит, одно милувався із свого укоханця (Ю. Яновський); Співа тую пісню дружині дружина, — Те знає і тішиться музин обранець (Леся Українка); — Ну, не заподіє мені король лиха, — крикнув Вишневецький.. — Я, мабуть, швидше випру самого короля з Польщі вкупі з його улюблеником Казановським (І. Нечуй-Левицький); І юні очі проводжають Крилатих любленців своїх (М. Рильський); Царський фаворит; Аутсайдери футбольних турнірів бувають іноді небезпечніші, ніж визнані фаворити (з газети); Він протеже пані судихи Могульської (І. Франко); Той осел та був любимчик шейхів (М. Коцюбинський). — Пор. песту́н.
Значення в інших словниках
- фаворит — фавори́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- фаворит — (царя) протеже, улюбленець; (цариці) коханець, полюбовник. Словник синонімів Караванського
- фаворит — [фаворит] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
- фаворит — Улюбленець, милованець, див. любимець, возлюбленик Словник чужослів Павло Штепа
- фаворит — ФАВОРИ́Т, а, ч. 1. Той, кому протегує знатна, впливова особа; улюбленець такої особи. І хоча управитель ненавидів Гаркушу всією своєю прусською ненавистю, але викрити перед хазяйкою його, паничевого фаворита, не міг (О. Словник української мови у 20 томах
- фаворит — -а, ч. 1》 Той, кому протегує знатна, впливова особа; улюбленець такої особи. || Той, кому віддають перевагу перед іншими, ким більше цікавляться. 2》 спорт. На перегонах – кінь, вершник і команда, що мають найбільше шансів на першість. || Улюбленець публіки, уболівальників. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фаворит — фавори́т (італ. favorito, від лат. favor – прихильність) особа, яка користується чиїмсь покровительством. Словник іншомовних слів Мельничука
- фаворит — Фавори́т, -та; -ри́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- фаворит — ФАВОРИ́Т, а, ч. 1. Той, кому протегує знатна, впливова особа; улюбленець такої особи. І хоча управитель ненавидів Гаркушу всією своєю прусською ненавистю, але викрити перед хазяйкою його, паничевого фаворита, не міг (Гончар, Таврія, 1952, 149); // Той... Словник української мови в 11 томах
- фаворит — рос. фаворит (фр. favori, від латин. favor — прихильність) — 1. Особа, яка користується чиїмсь покровительством. 2. Фірма, що має більші шанси на одержання прибутку, виграшу в конкурентній боротьбі порівняно з іншими фірмами. Eкономічна енциклопедія