фанфарон
ХВАЛЬКО́ розм. (людина, яка любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь), ХВАСТУ́Н підсил. розм., ХВАСТ підсил. розм., ВИХВАЛЯ́КА підсил. розм.; САМОХВА́Л, САМОХВА́ЛЕЦЬ (той, хто хвалить себе); ФАНФАРО́Н розм. (хвалькуватий базіка). Якщо Леон не пустодзвін, не хвалько і підприємство його справді так розвивається, як він тут наплескав, то йому, мабуть, скоро доведеться поширити виробництво (Ірина Вільде); Отой Вітя, що сидить на третій парті від столу, страшенний хвастун (О. Іваненко); (Данило:) От уже й видко, що ти хваст! Чого ж то так, що як про тебе, то й пісня буде, а про мене ні? (І. Карпенко-Карий); Всі прозвали вихваляку, Вихваляку, Задаваку: Кіт-хвастун (Г. Бойко); І в великому натхненні Хоче ділом доказати (Атта Троль), Що не марний самохвалець, А митець великий справді (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- фанфарон — фанфаро́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- фанфарон — див. БАЗІКА, ХВАЛЬКО. Словник синонімів Караванського
- фанфарон — див. балакучий; пихатий Словник синонімів Вусика
- фанфарон — див. хвастун, задавака, чванько, позер, самохвалець, спесивий Словник чужослів Павло Штепа
- фанфарон — ФАНФАРО́Н, а, ч., розм. Пихатий, гоноровитий, зарозумілий базіка; хвалько. Фанфарони в політиці. Словник української мови у 20 томах
- фанфарон — фанфарон іст. зніжений, розпещений молодий чоловік; елегант: В 1825 році принагідний мандрівник так описує свою мандрівку в ці сторони [на Погулянку]: “В реставрації був гамір, велике товариство пило пиво. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- фанфарон — -а, ч., розм. Пихатий, гоноровитий, зарозумілий базіка; хвалько. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фанфарон — фанфаро́н (ісп. fanfarron, від араб. фарфар – легковажний, балакучий) хвалько. Словник іншомовних слів Мельничука
- фанфарон — ФАНФАРО́Н, а, ч., розм. Пихатий, гоноровитий, зарозумілий базіка; хвалько. Словник української мови в 11 томах