фанфаронити
ХВАЛИ́ТИСЯ ким, чим і з спол. щ о (хвалити себе, щось своє, своїх близьких), ПОХВАЛЯ́ТИСЯ, ВИХВАЛЯ́ТИСЯ підсил., ХВА́СТАТИ підсил., ХВА́СТАТИСЯ підсил., СЛА́ВИТИСЯ розм., ФАНФАРО́НИТИ розм.; КОЗИРЯ́ТИ розм. (виставляти як свою перевагу). — Док.: похвали́тися, ви́хвалитися, похва́стати, похва́статися. — Ге! — хвалиться дядько Володько, — се в мене такий кришталь, що другого такого в цілісінькому світі не надибаєш! (Марко Вовчок); Батьком-матір'ю не хвались, а хвались честю (прислів'я); Мати перед усіма вихваляється: — Слава Богу, вивчився мій Микола на лікаря (Григорій Тютюнник); Василь Семенович хвастає було, що його батько в дворці був, як свій чоловік (Панас Мирний); (Кіндрат Антонович:) І я скрізь тобою хвастаюся, кажу, що нема на всю округу такого (М. Кропивницький); Не славтеся царевою Святою войною. Бо ви й самі не знаєте, Що царики коять (Т. Шевченко); — Козиряєте начитаністю? — усміхнувся зневажливо Барсовський (Є. Куртяк).
Значення в інших словниках
- фанфаронити — фанфаро́нити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- фанфаронити — див. чванитися Словник синонімів Вусика
- фанфаронити — ФАНФАРО́НИТИ, ню, ниш, недок., розм. Бути фанфароном; вихвалятися, хвастати. Фанфаронити перед громадою. Словник української мови у 20 томах
- фанфаронити — -ню, -ниш, недок., розм. Бути фанфароном; вихвалятися, хвастати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фанфаронити — ФАНФАРО́НИТИ, ню, ниш, недок., розм. Бути фанфароном; вихвалятися, хвастати. Словник української мови в 11 томах