хвилювання

ЗБУ́ДЖЕННЯ (стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ННЯ, ПАЛ підсил., ОП'ЯНІ́ННЯ підсил., СП'ЯНІ́ННЯ підсил., ХМІЛЬ чого, підсил., ГАРЯ́ЧКА підсил. розм., ПОДРА́ЗНЕННЯ діал.; АФЕ́КТ (дуже велике, але короткочасне збудження). Цього вечора Андрій допізна бродив по руднику, безцільно, просто так, від глибокого збудження (О. Гуреїв); Павло чує ті слова-заклики, ловить блискавиці-іскри і загоряється якимсь дивним палом (Д. Прилюк); Не можна воїнові зупинятися. Він у строю. І хай бурунить у ньому і клекоче поезії хміль, хай проситься в пісню, червоноармієць повинен іти, затиснувши суворо уста (Ю. Збанацький); Видко було, як подразнення їх (людей) росте з кожним днем (Г. Хоткевич). — Пор. за́пал, неспо́кій, 1. хвилюва́ння.

НЕСПО́КІЙ (відсутність душевного спокою), НЕПОКІ́Й рідше, НЕЗЛА́ГОДА, ХВИЛЮВА́ННЯ підсил., СУМ'ЯТТЯ́ підсил., КАЛАМУ́ТЬ підсил. розм., НЕВПО́КІ́Й заст.; ЗАНЕПОКО́ЄННЯ, О́СТРАХ, ТРИВО́ГА підсил. (у передчутті чогось недоброго, поганого). Чорна ніч таїла в собі дух неспокою, передчуття якоїсь невловимої тривоги (Я. Качура); З душею, повною переживань і непокою, ходив Цзі по шляху (О. Досвітній); Богдан не хотів при Штепі признаватись Степурі у своїх незлагодах душевних та гризотах (О. Гончар); Мстислав намагався бути спокійним, але його хвилювання помітили всі (А. Хижняк); Владислав Вікентійович повертався з села до інституту. В душі його — сум'яття, в голові — безладне клуботання думок (І. Волошин); До дніпровських чорториїв славні вершники ідуть, пил бійцям очей не виїв, а на серці каламуть... (С. Голованівський); "Швидко повернетесь?" А в очах і туга, і занепокоєння. Передчувало, мабуть, дитяче серце (Ю. Збанацький); Тодозя почувала якусь тривогу в душі, яку, певно, почувають серни, коли углядять рушницю вловчого, націлену на їх серце (І. Нечуй-Левицький). — Пор. збу́дження, 1. турбо́та.

ХВИЛЮВА́ННЯ (стан нервового збудження, напруженості); ЗБЕНТЕ́ЖЕННЯ, ЗРУ́ШЕННЯ заст. (викликане боротьбою протилежних почуттів). Всі дивились на Орлюка.. Хвилювання перейняло його, як перед боєм (О. Довженко); "Невже це його син?".. Незвичне збентеження і незвичний страх обростають, ворушаться навколо нього (М. Стельмах); (Кассандра (хоче запанувати над власним зрушенням):) Встань, елліне, і говори спокійно (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хвилювання — хвилюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. хвилювання — див. неспокій Словник синонімів Вусика
  3. хвилювання — Психічний стан людини, зумовлений надмірним збудженням нервової системи, її перевантаженням позитивними абонегативними переживаннями, є показником емоційного стану людини. Надмірне... Словник-довідник музичних термінів
  4. хвилювання — ХВИЛЮВА́ННЯ, я, с. 1. Рух хвиль на поверхні води, коливання її. Із спостережень над хвилями встановлено, що хвилювання води виникає внаслідок виведення часток води із рівноваги (з наук. літ.); // Хвилеподібне погойдування, хитання рослин. Словник української мови у 20 томах
  5. хвилювання — -я, с. 1》 Рух хвиль на поверхні води, коливання її. || Хвилеподібне погойдування, хитання рослин. 2》 Нервове збудження, стан неспокою, зумовлені страхом, радістю, тривогою, чеканням і т. ін. || Неспокій, тривога в масі людей, у народі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хвилювання — Хвилюва́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. хвилювання — ХВИЛЮВА́ННЯ, я, с. 1. Рух хвиль на поверхні води, коливання її. Із спостережень над хвилями встановлено, що хвилювання води виникає внаслідок виведення часток води із рівноваги (Курс заг. геол., 1947, 45); // Хвилеподібне погойдування, хитання рослин. Словник української мови в 11 томах
  8. хвилювання — Хвилювання, -ня с. Волненіе. Словник української мови Грінченка