хлопча

ХЛО́ПЕЦЬ (дитина або підліток чоловічої статі), ХЛО́ПЧИК, ХЛОПЧА́, ХЛОПЧА́К розм., ХЛОПЧИ́НА розм., ХЛОПЧИ́СЬКО розм., ХЛОП'Я́, ХЛОП'Я́К розм., ХЛОП'Я́ГА розм., ХЛОПІ́ЙКО розм., ПАЦА́Н фам., ПАХО́ЛОК заст., ХЛОПА́К діал., БА́ХУР діал.; ПАРУБІ́ЙКО розм., ПАРУБІ́ЙКА розм., ПАРУБЧА́К розм., ПАРУБ'Я́ розм. (підліток, що стає парубком). — Хлопець ріс крикливий і запальний. Як надходив час годування — кричав, як пуп (Григорій Тютюнник); — Ви б краще поцікавилися, що в мене народилося — хлопчик чи дівчинка (Є. Гуцало); Крадькома хлопчаки пробиралися в тиші. (До нехитрих забав кожен хлопець привик) (М. Нагнибіда); Підійшов хлопчина років тринадцяти, якого учитель посвящав у тайни біології (Ю. Яновський); Пустотливий білявий хлопчисько.. підібрався до лежачого верблюда і почав лоскотати йому ніздрі очеретиною (З. Тулуб); Там пасли коней хлоп'яки одні, Немов хрущі, смугляві й бронзотілі (А. Малишко); — Та у нього працює Тарас Шевченко. Хороший хлоп'яга, талановитий, він усі малюнки Ширяєву робить (О. Іваненко); Надвечір другого дня до них постукав вусатий, обвішаний клуночками Горбенко. — Давайте пацана, час їхати (І. Микитенко); Вже Павлусь був чималий пахолок, а вона ще возилася з ним, як з маненькою дитиною (О. Стороженко); Самопас я ріс, пустий хлопак (І. Франко); Бахурі ростуть, як хліб увесні. І на вінику по хаті брикають, і дєдю за чупер мичуть, і з мами хустку здіймають (М. Черемшина). — Пор. пі́дліток.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хлопча — хлопча́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. хлопча — див. дитина; хлопець Словник синонімів Вусика
  3. хлопча — ХЛОПЧА́, а́ти, с. Зменш.-пестл. до хло́пець 1. Як же хлопча узялось за письмо і стало не спотикаючись читати аж по верхам [верхах], батько .. віддав хлопця у науку до дяка (Г. Квітка-Основ'яненко); В садочку біля лавочки Копається хлопча (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. хлопча — -ати, с. Зменш.-пестл. до хлопець 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хлопча — Хлопча́, -ча́ти, -ча́ті, -ча́м; -ча́та, -ча́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. хлопча — ХЛОПЧА́, а́ти, с. Зменш.-пестл. до хло́пець 1. Як же хлопча узялось за письмо і стало не спотикаючись читати аж по верхам [верхах], батько.. віддав хлопця у науку до дяка (Кв.-Осн., II, 1956, 481); В садочку біля лавочки Копається хлопча (Перв., Райдуга.. Словник української мови в 11 томах